Вклонімося пам’яті героїв! (Автор: Івасейко Степан)

опубліковано 30 жовт. 2014 р., 11:00 Степан Гринчишин   [ оновлено 16 лист. 2014 р., 09:10 ]

Слово на честь новозбудованого пам’ятника героям України

 

Кожне село, кожний лісовий масив на Львівщині зберігає пам’ять про Українську Повстанську армію, про її боротьбу з різного роду загарбниками, які вторгалися на нашу землю в кроваві роки Другої світової війни. І кожен новозбудований пам’ятник героям-повстанцям, чи нововіднайдена їхня могила – це акт глибокої нашої пошани до їхнього безсмертного подвигу і свідченням того, що українське суспільство виповнюється почуттям високого патріотизму і зрілого громадянства.

 

Те минуле воєнне лихоліття, що кинуло нашу землю на поталу різним завойовникам, лягло важким тягарем на мирного Галичанина. Грабунки, депортації, тюрми, репресії, розстріли, контингенти, напади чужинських збройних банд, вогненне палання мирних сіл: все це змушувало Галичан до пошуку якихось дієвих засобів захисту. І ОУН, що саме зродилась із потреб національного захисту, виконала цю доленосну місію. Уже з початком Другої світової війни робилися планомірні кроки на створення збройної сили для національного захисту. Так у 1943 р. появляються її перші паростки у формі Української Національної Самооборони (УНС). Але в умовах посиленого терору над українським населенням і характером воєнних подій, ОУН планомірно розширює і структуризує ті відділи, створюючи цілісну військово-оборонну систему – УПА.

 

Формування відділів УПА в північній частині Львівщини, зокрема і на Равщині (теперішня частина Жовківського, Сокальського і Яворівського районів) набуло особливої активності у 1944 році, коли тут, в північній частині Львівщини, на основі уже створених відділів під командуванням Галайди (Тарас Онишкевич) і інших бойових повстанських сотень, організаційно викристалізувалася бойова одиниця – Воєнна округа (ВО) «БУГ». Командиром її на той час став Василь Левкович (родом з с. Любленець, Любачівщина), а її військовий штаб (ВШВО II) очолив угнівчанин Мирослав Онишкевич. Ця воєнна округа як самостійна одиниця, мала в своєму складі всі структури необхідні для бойових дій і забезпечення своєї життєдіяльності – це цілий ряд відділів: оперативний, розвідка, постачання, організаційно-мобілізаційний, вишкільний, політвиховний і ряд інших.

 

У тих воєнних умовах особливої напруги зазнавали приграничні райони Львівщини, де боротьбу доводилось провадити водночас з кількома загарбниками. Таким регіоном була і Равщина. Найбільш активно діяв у цій місцевості курінь «Галайди», командиром якого був Дмитро Пелип, («ЕМ», «Євшан»), уродженець села Голе Равське.

 

Постійні зміни дислокації повстанських загонів, що були їхньою тактичною необхідністю, зумовлювали блискавичну появу окремих загонів цього куреня у різних регіонах Равщини – це нині не існуюче село Іваньки, Карів, Кам’янка Пир’ятин, Монастирок, Магерів, Потелич, терени нинішнього полігону та інші місцевості, охоплюючи весь лісовий масив північного регіону Львівщини.

 

Так на цих теренах впродовж кількох років точилося цілий ряд боїв на початку з німецькими і польськими загарбниками, а з 1944 р. і з загарбниками більшовицькими, як з партизанами (босяками), так і з фронтовими частинами.

 

Значні бої Куреня «Євшана» відбулися у лісовому масиві Смолин–Середкевичі‑Потелич у жовтні 1944 р., згодом у березні 1945, 1946 і 1947 рр. Активну участь у тих боях брали, серед інших, сотня «Сіроманці», курінь «Галайди», а також відділ «Пролом» і ряд інших бойових одиниць. Багато з цих учасників полягли у невідомих могилах тих лісових масивів і нашим громадянським і християнським обов’язком є віднайдення і вшанування пам’яті всіх знайдених і ще не знайдених ‑ святих для нас могил. Та не тільки могил героїв, багато мирних жителів і цілих галицьких сіл стали жертвою тодішнього московського загарбника.

 

Саме нинішнього тривожного року минає 70 років від часу сатанинського червоного терору, який вогненним смерчем пронісся над Львівщиною, у літку 1944-го, спалюючи села і вбиваючи мирних людей. І нині знову, в той трагічний ювілей, сатанинська істота Кремля розкрила свою кроваву пащу над Україною, знищуючи на західних теренах мирні села і міста, розстрілюючи мирних жителів.

 

Смертоносний подих московського загарбника відчула сьогодні вся Україна і згуртувалася на рішучу відсіч. Почавши від історично доленосного «Майдану», кращі сини і дочки українського народу взяли на свої плечі весь тягар боротьби за свою свободу і незалежність, вступивши у смертельний бій з ворогом у військових формуваннях «АТО», організувавшись у велику армію волонтерів, забезпечуючи різностороннє функціонування українських збройних сил, а кожна українська оселя приносить свій посильний матеріальний і фінансовий вклад у перемогу над ворогом.

 

Але свобода вимагає жертв. І знову… святі могили покривають українську землю від сходу до заходу, утверджуючи жертовність і непереможність українського народу, тверду непохитність у відстоюванні своєї свободи і незалежності. Вони – сучасні герої – це продовжувачі цього визвольного процесу, започаткованого в минулому столітті Січовими стрільцями і армією УПА. І з тим же ворогом – одвічним московським загарбником.

 

Вклонімося могилам воїнів УПА, «Небесній сотні», воїнам зі східного фронту «АТО»: вони полягли, захищаючи і утверджуючи для нас живих і майбутніх незалежну Україну.

 

За історичними даними, переказами старожилів, лісова місцевість за селом Потелич зберігає пам’ять про багатьох полеглих в ті важкі роки війни, закликаючи нас живих до увіковічення цієї пам’яті.

 

Саме такий патріотичний акт – увічнення пам’яті і здійснило державне підприємство «Рава-Руське лісове господарство» в особі його директора п. Андрія Савченка.

 

За його ініціативою та матеріально-фінансовою підтримкою і постала там монументальна композиція (проект Степана Івасейка), як правдивий історичний документ, що засвідчує нам про героїчне минуле і героїчне сьогоднішнє нашого народу, складаючи шану всім полеглим – воїнам УПА, «Небесній Сотні» і Героям східного фронту «АТО».

 

Героям Слава і Вічна Пам’ять