Справжній захисник Батьківщини – капітан Володимир Гринюк

опубліковано 16 жовт. 2015 р., 10:49 Степан Гринчишин   [ оновлено 20 лист. 2015 р., 08:45 ]

Журнал «Офіцер України», № 7-8, 2015

 

 

На відкритті Алеї Слави в Національній академії сухопутних військ був присутній випускник Академії 2012 року капітан Володимир Гринюк, який за героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, удостоєний звання Герой України.

 

Свій перший складний бій його новостворена штурмова група прийняла під Савур-Могилою. Хоча і раніше підрозділу доводилося виконувати непрості бойові завдання на Херсонщині, Луганщині та в Донецькій областях. Добре пам'ятає бої у Дебальцевому і Вуглегірську. Не забути йому подій і в Рідкодубі, де неповною ротою допомогли вийти із оточення підрозділам 128-ї бригади. Майже добу йшло протистояння з ворогом, двоє підлеглих загинуло, семеро отримали поранення, але завдання група виконала: більше ста українських військовиків вдалося «витягнути».

 

А у лютому під Дебальцевим, коли «пробивали» коридор в районі Логвинового, відважні воїни знищили більше трьох десятків терористів і три танки противника. Капітан Гринюк розповідає, що ворог чекав їх на танках та бронемашинах, а вони проникли в їхнє розташування по-пішому. Саме завдяки цьому вдалося отримати перевагу над противником. Головне – завжди потрібно діяти без поспіху, зважувати усі нюанси. Тоді і впевненість з'являється і відвага солдатська!

 

Офіцер не приховує, що особисто знищив більше шести десятків терористів. «Дещо лячно було стріляти в першого. Та коли усвідомив, що стратив ворога, який вбивав твоїх товаришів, безвинне мирне населення, далі все відбувалося, як кажуть, на автоматі. Немає у мене жалості до них... Тим більше, що здебільшого це неадекватні люди, – розповідає він. – Ми ж брали їх у полон, розмовляли з ними. Вони не приховували, що проблем з наркотиками у них не існує. Постачання безперебійне. Чи це травка, чи таблетки, чи уколи... Спілкувалися і з російськими строковиками, які самі просилися в полон, щоб не воювати. Розповідали, що їх примусили їхати в Україну. А назад до Росії не пускають!».

 

Чи змінила Героя війна? Усі стверджують, що яким був, таким і залишився. Однак на службі Володимир зовсім інша людина, аніж вдома. Ніжність, лагідність – для рідних та близьких, для домашньої обстановки. В підрозділі він – вимогливий, навіть суворий. Підлеглі кажуть, що у їхнього командира кам'яне серце. Попри страшенний біль, втрату бійців, він жодного разу не проронив сльози. Переконаний: навіщо плакати, якщо людину не повернути?

 

А ще капітан Гринюк жодного разу не пошкодував, що став офіцером. Навіть попри те, що довелося пережити у цій неоголошеній війні. Свій вибір він робив свідомо. Звертаючись до курсантів, закликає їх якомога прискіпливіше ставитись до навчання, у якому не може бути чогось другорядного. Всі теоретичні знання, практичні навички повною мірою знадобляться у подальшій офіцерській службі. Лише фахові, сильні духом захисники країни забезпечать перемогу у цій війні!