Справжній захисник Батьківщини – Божок Василь

опубліковано 12 жовт. 2015 р., 08:33 Степан Гринчишин   [ оновлено 11 лист. 2015 р., 08:56 ]

 

Журнал «Офіцер України» № 4 (50), 2015

 

 

 

Впродовж трьох тижнів танковий взвод лейтенанта Василя Божка перебував в опорному пункті поблизу селища Луганське та виконував нагальні завдання щодо охорони траси Артемівськ – Дебальцеве від проросійськи налаштованих бойовиків.

 

Зранку 12 лютого його екіпажу,до складу якого входили також військовослужбовець військової служби за контрактом старший солдат Шахмандаров та мобілізований молодший сержант Лиско, було поставлено завдання висунутися до селища Логвінове і надати вогневу підтримку військовим підрозділам 79 бригади при зачистці населеного пункту. Під прикриттям броні влучними пострілами танкісти вибили терористів із навколишніх будинків та різноманітних схованок, і до полудня селище було визволене від противника.

 

Та не встигли українські військовики почути слова вдячності від командира батальйону і селян, як поступив новий наказ: висунутися по трасі Артемівськ – Дебальцеве за селище Логвінове, замаскуватися у лісосмузі та не допустити пересування ворожої техніки.

 

Лишень танкісти виїхали з грунтової дороги на вказану трасу, як помітили з боку міста Вуглегірськ три танки російсько-терористичних військ. Лейтенант Божок миттєво прийняв рішення помінятися з навідником гармати молодшим сержантом Лиском місцями, і вже за лічені хвилини пролунав перший постріл. Від прямого влучання ворожа бронемашина спалахнула, наче сірникова коробка.

 

А лейтенант, оцінивши обстановку, віддав наказ старшому солдату Шахмандарову увімкнути задню передачу і сховати бойову машину за підбитими БМП, що завмерли неподалік. Звідтіля екіпаж продовжував прицільно стріляти по противнику. Натомість останній, не визначившись, звідкіля ведеться по ньому вогонь, гатив по раніше підбитому українському танку, який стояв по інший бік траси.

 

Невдовзі український екіпаж із засідки підбив і другий танк противника. Снаряд влучив, мабуть, у боєкомплект, адже вибухом башту ворожої бронемашини віднесло на десятки метрів.

 

У цей час до терористів на підмогу підійшло ще три танки. Але жодний з них не визначився з місцем перебування відважних українських танкістів. Одна ворожа бронемашина, вочевидь, намагаючись засікти, звідкіля ведеться вогонь, виїхала з ґрунтівки на трасу. Долаючи міст через невеличку річку, вона повернулася кормою до українського танка. Зрозуміло, не зробити черговий постріл лейтенант не міг. І він також видався влучним. Ворожий танк спалахнув , втратив керування  і звалився у воду.

 

Лише розстрілявши увесь наявний боєкомплект, офіцер повернув машину у бік селища Луганське. По дорозі підібрав на броню трьох бійців 79 бригади і невдовзі був у базовому таборі.

 

Вже згодом лейтенант Василь Божок зізнався, що головним в тій ситуації для нього було не розгубитися. А ось діяв відповідно до отриманих знань під час навчання в Національній академії сухопутних військ.

 

Більше того, офіцер переконався, що, дотримуючись схеми «виїхав, вистрелив, сховався», можна досягти успіху навіть у нерівному бою. Тому й бажає курсантам прискіпливіше опановувати науку виживання в екстремальних умовах та мудрість воєнного мистецтва.