Повідомлення про смерть провідника

опубліковано 18 бер. 2013 р., 13:35 Степан Гринчишин   [ оновлено 20 бер. 2013 р., 12:19 ]

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга ІІ. Документ № 120

 

Повідомлення про загибель Голови Генерального Секретаріату УГВР, Генерального Секретаря Військових Справ УГВР, Головного командира УПА та Голови Проводу ОУН на українських землях Романа Шухевича

 

Повідомлення

Українська Головна Визвольна Рада, Головне Командування Української Повстанчої Армії та Провід Організації Українських Націоналістів на Українських Землях ділиться з кадрами визвольного підпілля та з усім українським народом болючою вісткою про те, що ранком 5 березня 1950 р. в с. Білогорща біля Львова на своїй підпільній квартирі в боротьбі з московсько-большевицькими окупантами смертю героя загинув Голова Генерального Секретаріяту УГВР, Генеральний Секретар Військових Справ УГВР, Головний Командир УПА та Голова Проводу ОУН на Українських Землях, нагороджений Золотим Хрестом Заслуги та Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-ої кляси

генерал-хорунжий

Роман Шухевич-Р. Лозовський

Тарас Чупринка-Тур

Сл. п. друг Шухевич-Тур народився 1907 р. Після закінчення середньої школи вступив до Політехнічного Інституту і теж закінчив його з успіхом. На шлях активної, революційної боротьби за визволення України сл. п. друг Шухевич-Тур станув від наймолодших років свого життя.

 

У половині 20-х років вступає в ряди підпільної Української Військової Організації (УВО). В період 1925-29 рр., в лавах УВО бере участь, організовує і керує різними бойовими акціями проти польських окупантів.

 

У 1929 р. вступає до ОУН як один з перших її членів. Довший час працює на пості Бойового Референта в Крайовій Екзекутиві ОУН. Праці на цьому пості віддає всю свою кипучу, молодечу енергію, всі свої організаторські здібності і відвагу.

 

За свою революційну, політичну і бойову діяльність проти польських окупантів попадає до польської тюрми.

 

У 1938-39 рр. приймає живу участь в організуванні збройної сили молодої української держави на Закарпатській Україні – в організуванні «Карпатської Січі» та в керівництві нею.

 

У 1939-40 рр. працює в Проводі ОУН на пості Референта Зв'язку з Українськими Землями в СССР. В 1940-41 рр. входить до складу Революційного Проводу ОУН. Весною 1941 р. бере участь в ІІ-ому Великому Зборі ОУН. Після ІІ-го Збору стає на пост Крайового Провідника ОУН на Західних Окраїнах Українських Земель поза межами СССР в т. зв. Генерал-Губернаторстві. Протягом усього цього часу постійно працює теж в Головному Військовому Штабі ОУН, як його член, та викладає різні військові дисципліни на таємних військових курсах кадрів ОУН.

 

У 1941 р. сл. п. друг Шухевич-Тур організує й очолює, як його командир, Український Легіон. Рівночасно виконує теж різні особливі завдання Проводу ОУН. На цьому пості перебуває до весни 1943 р.

 

Весною 1943 р. сл. п. друг Шухевич-Тур стає членом Проводу ОУН і займає пост Військового Референта при Проводі ОУН.

 

У серпні 1943 р. III Надзвичайний Великий Збір ОУН вибирає сл. п. друга Шухевича-Тура на пост Голови Бюра Проводу ОУН. Восени цього року Він теж обіймає пост Головного Командира УПА. В листопаді 1943 р., як Головний Командир УПА і Голова Бюра Проводу ОУН, він бере керівну участь у підготовці на Волині 1-ої Конференції Поневолених Народів та в самій Конференції.

 

У липні 1944 р. сл. п. друг Шухевич-Лозовський бере участь на 1-му Великому Зборі УГВР. Збір УГВР вибирає Його Головою Генерального Секретаріяту УГВР. Президент УГВР затверджує Його теж на постах Генерального Секретаря Військових Справ та Головного Командира УПА.

 

На постах Голови Генерального Секретаріяту УГВР, Генерального Секретаря Військових Справ УГВР, Головного Командира УПА та Голови Проводу ОУН на Українських Землях, сл. п. друг Р. Шухевич-Лозовський (Т. Чупринка, Тур) – в період 1944-50 рр. керує визвольно-революційною боротьбою багатотисячної УПА, широкого збройного підпілля, підпільної ОУН та мільйонових мас українського народу проти німецько-гітлерівських та московсько-большевицьких окупантів, в обороні українського народу перед окупантським терором та грабунком, за збереження та дальшу розбудову позицій українського революційно-визвольного руху на Україні, за визволення України з-під чужоземного панування, за побудову на Українських Землях незалежної і соборної української держави із справедливим та передовим політичним і суспільно-економічним устроєм.

 

Проти окупантська визвольна боротьба, що її в 1943-50 рр. повела УПА, підпільна ОУН і багатомільйонові маси українського народу під посвідченим і відважним, безпосереднім керівництвом сл. п. генерала Шухевича-Чупринки, з погляду масового героїзму і патріотизму, з погляду завзяття і жертвености всіх її учасників та українських народних мас, з погляду тих надзвичайно важких умов, в яких вона весь час проходила – не має собі рівної не тільки в українській, але і світовій історії. Вона завжди становитиме одну з найславніших, найгероїчніших сторінок історії України.

 

У результаті цієї боротьби московсько-большевицьким окупантам не вдалося здійснити їхні злочинні пляни щодо України, не вдалося знищити в Україні організований визвольний самостійницький рух, не вдалося поставити український народ на коліна. Сьогодні український революційно-визвольний рух не розбитий, ані не зломаний, хоч із значними втратами в людях, продовжує дальше свої нерівні змагання з московсько-большевицькою тиранією в обороні національного існування українського народу, в ім'я національно-державної незалежности України.

 

Історія визвольно-революційної боротьби українського народу на Українських Землях в рр. 1943-50 з ім'ям сл. п. друга Шухевича-Лозинського, Тараса Чупринки, Тура – зв'язана нерозривно і навічно.

 

Як революційний керівник сл. п. друг Шухевич-Тур відзначався великими організаторськими і військовими здібнощами, глибоким політичним розумом, величезним досвідом революційної боротьби. В Його особі український визвольно-революційний рух та ввесь український народ втратив політичного і військового керівника високої кляси.

 

Політична і життєва принциповість, безмежна особиста відвага, рухливість, жива і весела вдача, простота в щоденному житті та поведінці, «тверда рука» і разом з тим батьківська дбайливість про других – ось прикмети характеру сл. п. генерала Шухевича-Чупринки, що ними Він скрізь з'єднував собі симпатії, створював життєрадісний, бадьорий настрій, поривав на безстрашну і тверда боротьбу з ворогами України.

 

Із світлою пам'яттю про Нього, задивлені в Його геройську постать бійця і керівника визвольного руху, наснажені Його відвагою, оптимізмом та революційністю, загартовані і досвідчені під Його рукою, до кінця віддані ідеї визволення українського народу – ми відважно продовжуватимемо нашу священну визвольну боротьби аж до повної нашої перемоги.

 

Не складемо нашої зброї і не прилинемо нашої боротьби доти, доки Україна не буде визволена.

 

Вічна Слава Героєві Української Національно-визвольної Революції!

 

Головне Командування Української Повстанчої Армії

Українська Головна Визвольна Рада

Провід Організації Українських Націоналістів на Українських Землях

Березень, 1950 р.