Герої не вмирають (автор: Стойко Михайло)

опубліковано 6 лип. 2011 р., 23:22 Степан Гринчишин

Стойко Михайло, уродженець с. Демня,

Миколаївського р-ну Львівської обл.

Одного січневого ранку 1946р. до села Демня донеслись звуки автоматних й кулеметних черг, рушничних пострілів, а згодом – вибухи гранат. У голові промайнула думка – облава. Того ж дня по селу поширилась інформація: на «Горбках» (так називається місцевість в західній частині села), на межі полів Маційовського Івана та Пенкальського Михайла облавники викрили партизанську криївку, в якій до останнього подиху боролись і загинули 5 вояків УПА, а також одна дівчина з сусіднього села Черкаси. В криївці облавники знайшли зброю, амуніцію, військовий одяг і друкарську машинку. На ній акцентувалась головна увага розповідачів: у криївці, очевидно, переховувались командири. Там друкувались листівки, які розповсюджувались по сусідніх селах. Через деякий час ця звістка була доповнена: криївку виказав один із повстанців, що попав у Черкасах в руки щирецьких енкаведистів, і напевно, не витримавши тортур на допитах, видав своїх побратимів по боротьбі. Трупи побитих завезли у Черкаси і виставили на упізнання та острах населенню біля залізничної станції.

Пройшло багато років. Працюючи у Львівському обласному архіві в пошуках документів про мого вчителя Шатинського Петра – активного учасника ОУН-УПА, керівника пропаганди Львівського окружного Проводу ОУН, я натрапив на цікавий документ адресований Миколаївському райкому КП(б)У.


“Совершенно секретно”

Справка о состоянии борьбы с вооруженными бандами УПА, ОУНовским подпольем и работе гарнизонов по населенным пунктам р-на по обеспечеванию успешного проведения выборов в Верх. Совет СССР по Николаевскому р-ну.

... Гарнизон ст. лейтенанта т. Варяева дислоцирующийся в с. Демня 22 І 46 г. в 400 метрах от села на поле, по данным Щирецского РО НКВД, обнаружил схрон, замаскированный кучей навоза, в котором было убито 5 бандитов районного провода Щирецкого р-на во главе с руководителем провода Лазурик под псевдонимом “Белый, в схроне взяты трофеи: ручных пулеметов 1, к нему лент 2 шт., патрон разных 400 шт., автоматов 3 шт., пистолетов 5 шт., винтовок 1 шт., одна пишущая машинка, шинелей красноармейских 5, шапок ушанок 3 и 2 сумки с ОУНовской литературой.

Этим же гарнизоном 23 І 46 г. по данным РО НКВД снято 3 чел. активных членов ОУН женской сетки с. Демни.

Одновременно в период массовых вызовов приобретено по линии ОББ 25 человек секретно-осведомительного аппарата, способного освещать ОУНовское подполье и бандпособников по населенным пунктам р-на.

26 І 1946 г., г. Николаев.

Начальник Николаевского РО НКВД капитан Елтышев.

 

Ця подія вписала ще одну сторінку героїчної боротьби українців за незалежність, і показала – якою ціною вона здобувалась. Одночасно – спростовує поширений серед необізнаних обивателів міф, що Незалежність дісталась нам легко, дешево, без кровопролиття, мовляв – впала нам як манна з неба. Ці хлопці віддали своє молоде життя за українську справу, національну ідею, виконуючи клятву, яку добровільно взяли на себе: “здобудеш Україну, або згинеш в боротьбі за неї”.

До честі сільського осередку політв'язнів та його голови Лавренціва Івана, котрі в 1994р. на місці криївки встановили пам'ятний хрест і відправили поминальну панахиду по загиблих.

Честь і слава всім героям, що поклали свої життя та найкращі роки на вівтар незалежності України. Всім тим, хто ризикуючи життям і добробутом своїх сімей, допомагав повстанцям. І ганьба тим запроданцям, що за "срібняки" та задля власних "шкурних" інтересів інформували окупантів про підпільників та людей, що їм допомагали.

Я вважаю, що Герої не вмирають, вони продовжують жити в нашій пам’яті!

Comments