Книга пам’яті «За Україну, за її волю…» Тернопіль: «Збруч», 2006 – 496 стор.
Зовсім випадково потрапила до мене копія
довідки «По делу вскрытой и ликвидированной подпольной антисоветской молодежной организации
«СУМ» («Спилка украинской молодежи»), существовавшей в с. Кошляки Новосельского
района Тернопольской области».
Довідка зберігалась в архівах колишнього ЦК Компартії України, і тільки тепер,
коли Україна стала незалежною державою, розсекречуються окремі документи і ми
можемо ознайомитись з ними та з сьогоднішніх позицій оцінити події, що
відбувались у післявоєнні роки на теренах Західної України. І можемо тільки подивуватись, де взялися сила і
розум, патріотизм і національна свідомість у цих молодих хлопців, що стали на
боротьбу з поневолювачами нашого народу. Зерна волелюбності, непримиренності до
зла і несправедливості, безмежна любов до свого народу, його мови, традицій і
обрядів засівались батьками, дідами і прадідами, передавались з покоління в
покоління і не вдалося їх заглушити навіть страшною і всемогутньою сталінською
системою. Але всі, хто боровся з цією системою, змушені
були піти в підпілля ОУН чи в УПА. Найбільш національно свідома молодь створює
підпільні організації. На цьому ґрунті й виникає Спілка Української Молоді.
Саме під такою назвою влітку 1948 року в Кошляках утворилася організація з
чотирьох членів. Ними були Ростислав Зарічний, Нестор Зарічний, Ярослав Бакалюк
і Мирослав Загрійчук. У 1950 році до них приєднався Ярослав Чучвала. На час об'єднання в організацію Ростиславу
Зарічному виповнилося 17 років, Ярославу Бакалюку та Мирославу Загрійчуку було
по 16, а Нестору Зарічному –15. Всі вони вчились у школі, або тільки її
закінчили. Зрісши у свідомих українських сім'ях, вони не могли сприйняти
чужинців, що нищили мову, культуру України і її народ, тому симпатизували старшим членам ОУН та УПА, часто
підтримували з ними зв'язки і вирішили спільно продовжувати боротьбу. Назву для
своєї організації узяли із забороненої історичної літератури, де йшлося про СУМ
в Україні ще в 20-их роках. Вони написали присягу українця-націоналіста, склали
її і суворо дотримувались. Також самостійно був написаний і Статут
організації. Основними завданнями організації було проведення антибільшовицької
пропаганди, розповсюдження серед населення забороненої літератури, підтримування
зв'язків зі старшими членами підпілля, які перебували у селі. З 1948 року до
1950 молоді патріоти періодично проводили збори, на яких вели протоколи
засідань. На засіданнях вирішували питання спільних дій, а також займалися
самоосвітою та самовихованням, читаючи історію України-Руси М. Грушевського та
інші заборонені книжки. Неодноразово виготовляли і розклеювали по селах
листівки, що були спрямовані проти виборів до органів совєтської влади, проти
вступу селян до колгоспу та проти проведення совєтських господарсько-політичних
кампаній. Підгримували хлопці зв'язки (а часто й
виконували їх завдання), зі старшими членами УПА з групи «Дружба» Надяком
Богданом, Крисоватим Василем (убиті восени 1950 р.) та іншими. Після арештів та
загибелі основної частини старших підпільників відбулися значні зміни і в СУМі.
Молоді патріоти рідше проводили засідання, тому що окремі з них, хоч і лишались
членами спілки, почали виїжджати із села. Так, Нестор Зарічний вступив до,
кооперативно-торгової школи в Бережанах. Ярослав Чучвала – до Львівського
кінотехнікуму, Ростислав Зарічний був призваний на службу в армію, туди ж мали
йти Ярослав Бакалюк та Мирослав Загрійчук. Та не судилося молодим патріотам приступити до
мирного життя. За даними про існування підпільної антирадянської молодіжної
організації у серпні 1951 року їх всіх одночасно у різних місцях заарештували. Слідство з нелюдськими знущаннями тривало три
місяці і, як наслідок, суд та вирок. 25-26 грудня 1951 року всі учасники
організації трибуналом військ МГБ Тернопільської області засуджені на 25 років
ІТЛ (ісправітельно-трудових лагерей) кожний. Потім пішли етапи на Сибір та в Казахстан. А
там, тяжка праця, напівголодний пайок. На щастя, у 1953 році вмер «батько усіх
народів» і режим трохи послабився. На вимогу засуджених та їх рідних у 1955
році судову справу було переглянуто і припинено. На сьогоднішній день всі п'ять членів Спілки
української молоді реабілітовані. Мирослав Загрійчук, Ростислав Зарічний і
Нестор Зарічний стали Почесними членами СУМу, що відновила свою діяльність уже
в незалежній Україні. Вони й сьогодні, як і колись залишились свідомими
українськими патріотами і чим можуть допомагають відродженню незалежної
України. Спілкою Української молоді Ярослав Чучвала посмертно нагороджений значком СУМу, який передано разом з копією згаданої довідки на зберігання в музей визвольних змагань ОУН-УПА в Підволочиську. |