Про командира VI Воєнної округи УПА-Захід «Сян» Мирослава Онишкевича (автор: Герасимович Михайло)

опубліковано 23 серп. 2012 р., 16:36 Степан Гринчишин   [ оновлено 26 серп. 2012 р., 13:34 ]

 

Вісник Любачівщини №11,

Львів – 2004. – 96 стор.

 

Наступного року виповниться 55 років від дня страти у Варшаві легендарного повстанського командира УПА на Закерзонні Мирослава Онишкевича.   

 

Полковник Мирослав Онишкевич народився 26 січня 1911 року в Угневі Рава-Руського району, вчився в українській гімназії у Львові, яку не закінчив у зв'язку з захворюванням.

 

У 1929-1931 роках навчався, був арештований польською поліцією та засуджений на один рік за співпрацю з ОУН. Після тюрми служив у польському війську, звідки знову потрапив на два роки до тюрми. Співпраця М. Онишкевича з УПА розпочалася 1943 р., коли його було включено до першого військового штабу ОУН у Галичині. Він відповідав за організацію військових структур УПА в чотирьох округах Львівщини.

 

У січні 1944 р., після загострення українсько-польських стосунків на Волині Мирослава Онишкевича відряджено на Сокальщину та Равщину для вишколювання нових підрозділів УПА, в чому йому допомагав його рідний брат, сотник УПА Тарас Онишкевич («Галайда»).

 

У жовтні 1945 р. його призначено командиром VІ Воєнної округи «Сян», тобто командиром УПА на Закерзонні. Фактично він розпочав виконувати ці функції лише на початку грудня 1945 р. після зустрічі з провідником ОУН на Закерзонні Ярославом Старухом («Стягом»).

 

Після розпуску відділів УПА у листопаді 1947 р. проживав на Західних землях Польщі разом зі своїми краянами з Угнева, які були депортовані туди під час операції «Вісла», а потім переховувався в селі Тоновіще Вроцлавського воєводства.

 

У березні 1948 р. був арештований польською поліцією, а вже в травні 1950 р. Військовий районний суд у Варшаві засудив М. Онишкевича до кари смерті.

 

Згідно з протоколом, М. Онишкевича було вбито 6 липня 1950 р. Його тіло закопали в безіменній могилі, ймовірно, на військовому комунальному цвинтарі на варшавських Повонзках.

 

Ось що він сказав під час допиту на судовому процесі у Варшаві: «Зачитаний акт мого засудження я зрозумів, до звинувачень признаюся повністю, але не вважаю себе винним, оскільки я виконував волю своїх патріотичних переконань і обов'язок українця, який боровся за створення Незалежної української держави. Радянський Союз і Польща – це вороги українського народу, і єдиним способом для створення власної Української держави була збройна боротьба...»

 

У 2000 р. в Угневі на будинку, де народилися брати Онишкевичі, відбулося відкриття та освячення пам'ятної таблиці братам Онишкевичам, яку виконав скульптор П. Дзиндра.

 

(У публікації використано інформацію зі статті Євгена Місила, яку надруковано у «Віснику Закерзоння» № 7-8-9, 2002 р., головний редактор Богдан Гук.)

 

Шана Героям України

В літературі вже неодноразово було підкреслено, що далеко не всі вояки УПА, які віддали своє життя за волю України, записані чи згадані в літературних джерелах. Це особливо стосується Закерзонського краю, оскільки українське населення в 1945-1947 роках було депортовано й усі культові споруди, в тому числі й цвинтарі та могили вояків УПА залишилися без догляду. Тільки після того, як Україна стала незалежною державою, розпочато роботи з впорядкування могил і встановлення пам'ятників воїнам УПА. В даному номері «Вісника» подаємо інформацію про поховання воїнів УПА в селах Молодич і Цетуля на Ярославщині, яку переслав Ілля Лихач із Жапалова (РП).

 
с. Молодич

У липні 2002 р. після збору пожертв встановлено гарний пам'ятник (див. фото),

 

яким увіковічнено місце спочинку вояків УПА та цивільного населення – жертв свавілля польських шовіністів. Пам'ятник виготовлено в Івано-Франківську, скульптор Андрій Ожехівський. На лівій стороні пам'ятника подано прізвища вояків УПА, полеглих у 1945-1947 роках, і на правій – молодецьким парафіянам, що трагічно загинули в 1945-1947 роки. Серед 38 вояків УПА вісім зовсім невідомі (і прізвища, і псевдо), сімох відомі лише псевда, шістнадцятьох невідомий рік народження (див. таблицю). Серед цивільного населення с. Молодич (права сторона) вражає факт убивства двох хлопців – Степана Балу та Дмитра Зейла, яким було всього по 14 років, а ще більше дивує вбивство Івася Кріля, якому було лише чотири місяці.

 

Нижче подаємо псевда та прізвища вояків УПА, які викарбовано на лівій частині пам'ятника в с. Молодич.

«Гайдамака»     1946

8 вояків             1946

«Дубина»         1946

«Смерека»        1946

«Степовий»      1946

«Вишня»           1946

«Сич»               1946

«Клен»              1946

Іван Доскач – «Забутий» – 1913-1946

Микола Мозіль – «Байда» – 1916-1946

Іван Красуляк – «Смук» – 1919-1946

Василь Пука – «Зубатий» –1923-1946

Дмитро Шабат – «Грім» – 1925-1946

Іван Пилипець – «Птах» – 1914-1946

Владислав Величко – 1924-1946

Теодор Онишко – «Точило» – 1917-1946

Михайло Захарко – 1920-1945

Мирослав Тилявський – «Степовий» – 1916-1945

Григорій Денека – «Довбуш» – 1922-1945

Дмитро Блавацький – «Горошко» – 1925-1946

Роман Головатий – «Горошко» - 1924-1946

Стеан Пецюх – 1921-1946

Євстахій Куровський – «Кучма» -1913-1946

Дмитро Мацько – «Вітер» - 1925-1946

Теодор Тимець – «Грач» – 1915-1946

Володимир Максисько – «Вітер» – 1925-1946

Роман Матусяк – «Орел» –1946

Василь Сокіл – «Січевський» -1924-1946

Іван Кубах – «Левчук» –1919-1947

Григорій Ярмола – «Зорян» – 1947

Іван Фігура – «Галузь» –1919-1947

Вічна їм Слава!

 

Права сторона пам'ятника в с. Молодич

Цивільне населення

Ілля Губач – 1905-1945                                  Теодор Бохно – 1913-1945

Михайло Лубик – 1925-1945                           Павло Підпірка – 1922-1945

Іван Заросо – 1903-1945                                 Ілля Бохно – 1895-1945

Марія Бохно – 1945                                        Микола Галас – 1891-1945

Михайло Бохно – 1945                                   Юрій Галас – 1890-1945

Анна Кріль – 1910-1945                                  Олександр Бохно – 1906-1945

Івась Кріль – 1945-1945                                  Володимир Бохно – 1927-1945

Марія Лихач – 1928-1945                                Олександр Заставний – 1916-1946

АннаМачуга – 1928-1946                                Дмитро Зейло – 1932-1946

Юрій Пискір – 1928-1945                                 Іван Губач – 1891-1946

Іван Терешкю – 1945                                      Петро Колода – 1927-1945

Василь Бунько – 1894-1945                            Іван Пискір – 1889-1945

Марія Бунько – 1888-1945                              Михайло Пискір – 1889-1945

Ілля Гвузьдзь – 1875-1945                              Михайло Пискір – 1925-1945

Іван Ценкий – 1886-1945                                Михайло Варцаба – 1924-1946

Іван Заставний – 1886-1946                            Степан Бала – 1932-1946

Анастасія Гаван – 1922-1946                          Семен Мілян – 1910-1946

Михайло Міль – 1946                                     Степан Оранський – 1946

Анастасія Вітик – 1923-1946                           Дмитро Бунько – 1886-1946

Вічна їм пам'ять

 

с. Цетуля

На цвинтарі в с. Цетуля в липні 2002 р. відбулося посвячення нагробних хрестів воїнам УПА. Після посвячення і Богослужіння на цвинтарі цитуляни щиросердечно дякували всім присутнім, а особливо жертводавцям і українцям с. Жапалова (РП) за допомогу з впорядкування могил і патріотичного оформлення нагробних хрестів.

 

 Нижче наводимо прізвища та роки поховання воїнів УПА на цвинтарі в с. Цетуля.

 

Поленик Іван, 1945                                   Білозір Владислав, 1947

Поленик Андрій, 1946                               Дунович Іван, 1947

Загребельний Андрій, 1946                       Іляш Тадей, 1947

«Вектор», псевдо, 1946                            Маречко Василь, 1946

Яремко Левко, 1947