Пам'ятники в Родатичах. (Автор: Щирба Володимир)

опубліковано 24 бер. 2015 р., 11:43 Степан Гринчишин   [ оновлено 1 квіт. 2015 р., 10:00 ]

Вісник Любачівщини, випуск 21, 2014 рік

 

На Львівщині, на межі двох районів – Городоцького і Мостиського, серед лісів і озер розкинулося мальовниче село Родатичі. Мало хто з пересічних жителів Львівщини знає про історію цього села...

 

У середині XX століття, коли «одним махом» руки Сталіна творилася історія народів, проведено переселення українців з їхньої етнічної території Польщі до УРСР з метою придушення визвольної боротьби ОУН-УПА. Родатичі стали притулком виселених сімей із тридцяти сіл. Більшість людей, що поселились тут, – це вихідці таких повітів, як Любачівський і Перемиський, зокрема багато з с.Малковичі та декілька родин з Лемківщини

 

Так минали роки в «радянському раю». Люди працювали, сіяли, будували нові будинки, створювали сім'ї. Родатичі стали для них другою Батьківщиною.

 

З відновленням незалежності України громадою с. Родатичі і осередком Народного Руху України була оголошена пропозиція побудувати символічну могилу «Борцям за волю України». У 1993 р. зусиллями жителів Родатич – Я. Приймака, В. Щирби, В. Неп'юка і покійного Омеляна Качана та багатьох патріотів села – була насипана ця символічна могила та освячена з усіма християнськими почестями настоятелем церкви Чесного Хреста в Родатичах о.Григорієм Циганком. На торжество були запрошенні гості з району та Січові Стрільці.

 

 

Минав час. Родатичі жили своїми буденними проблемами, негараздами й радостями, святкували свята, як тисячі сіл України. На четвертих демократичних виборах у Родатичах вибрали головою сільської ради Степана Островського, батьки якого – переселенці: батько з с. Плазів, а мати з містечка Чесанів на Любачівщині. Вже тоді у п. Степана була мрія побудувати на території Родатич пам'ятник жертвам лихоліть XX століття. Його обрали головою селищної ради на другий термін, а мрія жевріла...

 

Двоюрідні брати запросили п.Степана на урочистість освячення пам'ятника в м. Буську на Львівщині, щоб розділити з ним радість величної події. Це стало остаточним поштовхом до здійснення задуманого. На черговій сесії сільської ради Родатич вирішено було побудувати пам'ятник односельчанам, що терпіли лихоліття XX століття.

 

 

Знайшовся меценат Орест Палій, виготовив за власний кошт пам'ятник, доклала зусиль і коштів Наталія Стрибко, бабця і мама якої походять з Нового Села на Любачівщині.

 

6 вересня 2010 року пам'ятник був освячений парохом Родатич о. Григорієм Циганком. Стоїть велично пам'ятник у тиші дерев і нагадує перехожим про трагедію їхніх батьків, про ДОЛЮ Українського народу...