Вісник Любачівщини №20, Львів – 2012. – 96 стор.

 

Промова під час освячення пам'ятника полеглим українцям в Старому Селі

 

Всечеснійший Отче! Дорогі Земляки цієї землі! Шановні Друзі!

З'їхались ми сьогодні тут, на цю незабуту землю, щоб сповнити свій християнський обов'язок, якого не змогли сповнити 67 років тому.

  

 

Ще не покінчилась війна між двома окупантами, а вже комуністичний режим Польщі ставив ворожо сусіда на сусіда.

 

До Першої світової війни село нараховувало біля 300 родин, в цьому 1/3 родин поляків, 7 родин жидівських та 2/3 українців.

 

Жили всі мирно та дружно, хоча й були різні окупанти. На фронтах війни гинули наші батьки, котрих покликали до Червоної Армії, а вже влада комуністичної Польші – уряд «безпєченства», міліції та різні бандитські формації нападали на наші села та грабували і мордували наших селян.

 

28 березня 1945 року банди шовіністичної Польщі напали на Старе Село і мордували та грабували Українців. Замордували 23 особи: 16 мужчин-стариків, 5 жінок та двоє дітей 9 і 2- літніх хлопців. Перелякане населення впродовж трьох днів не хоронило помордованих своїх рідних, а банда нападала та грабувала решту українців.

 

На четвертий день Цалка Себастіян і Сабіна Зосер постановили позбирати помордованих сусідів та зложити до одної могили, викопаної вночі через Петра Челія, і чим скоріше загорнути ось тут в цю могилу.

 

У тих трагічних роках 1944-1947 полягло в боях з ворогом 15 повстанців УПА, котрі лежать на цьому кладовищі, нікому з них християнського звичаю не сповнено, хоч були всі християнами. Ось сьогодні, в минулу 67 річницю Вашої мученої смерти герої, з'їхались ми з різних сторін, щоб сповнити Вам на рідній землі наш християнський обов'язок. 

 

 

Вічна Вам пам'ять! Земляки!