Вісник Любачівщини №20, Львів – 2012. – 96 стор. Промова під час освячення пам'ятника полеглим українцям в Старому Селі
Всечеснійший Отче! Дорогі Земляки цієї землі! Шановні Друзі! З'їхались ми сьогодні тут, на цю незабуту землю, щоб сповнити свій християнський обов'язок, якого не змогли сповнити 67 років тому.
![]()
Ще не покінчилась війна між двома окупантами, а вже комуністичний режим Польщі ставив ворожо сусіда на сусіда.
До Першої світової війни село нараховувало біля 300 родин, в цьому 1/3 родин поляків, 7 родин жидівських та 2/3 українців.
Жили всі мирно та дружно, хоча й були різні окупанти. На фронтах війни гинули наші батьки, котрих покликали до Червоної Армії, а вже влада комуністичної Польші – уряд «безпєченства», міліції та різні бандитські формації нападали на наші села та грабували і мордували наших селян.
28 березня 1945 року банди шовіністичної Польщі напали на Старе Село і мордували та грабували Українців. Замордували 23 особи: 16 мужчин-стариків, 5 жінок та двоє дітей 9 і 2- літніх хлопців. Перелякане населення впродовж трьох днів не хоронило помордованих своїх рідних, а банда нападала та грабувала решту українців.
На четвертий день Цалка Себастіян і Сабіна Зосер постановили позбирати помордованих сусідів та зложити до одної могили, викопаної вночі через Петра Челія, і чим скоріше загорнути ось тут в цю могилу.
У тих трагічних роках 1944-1947 полягло в боях з ворогом 15 повстанців УПА, котрі лежать на цьому кладовищі, нікому з них християнського звичаю не сповнено, хоч були всі християнами. Ось сьогодні, в минулу 67 річницю Вашої мученої смерти герої, з'їхались ми з різних сторін, щоб сповнити Вам на рідній землі наш християнський обов'язок.
Вічна Вам пам'ять! Земляки!
|