Капелан Адам Слюсарчик (1912-1947)

опубліковано 29 трав. 2013 р., 12:10 Степан Гринчишин

Вісник Любачівщини №20, Львів – 2012. – 96 стор.

 

На початку 40-х років XX ст. отець доктор Адам Слюсарчик працював душпастиром церкви Преображення Господнього у Старому Люблинці і катехітом школи в Новому Люблинці. Серед парохіян він став одним з найвидатніших церковно-національних діячів на Перемищині. Здобув повне визнання, повагу, любов і популярність населення цілого Надсяння.

 

У найтяжчі роки німецької окупації і злочинів польських збройних підпільних організацій о. доктор Адам Слюсарчик вірно служив своїм парафіянам, рятуючи їх від насильства, знущань, злочинів, виступав у їхній обороні, проголошуючи любов до ближнього. Прихід перших більшовиків і їхнє повернення у 1944році принесло на нашу землю нове лихо. Переселення, грабіж і щоденні вбивства доводили людей до грані психічної катастрофи. Адам Слюсарчик завжди був разом зі своїми парохіянами. Під час депортації їх до Радянської України з частиною парохіян він переховувався в лісі, а відтак став капеланом української Повстанської Армії. Отець Адам добре розумів свою роль, як священика, так і громадського діяча, тому з повною посвятою працював для добра Церкви і українського народу.

 

По українських селах почали створюватися українські відділи самооборони, що захищали місцеве населення від грабежів і насильства. Адам Слюсарчик став духівником тих, що стали на захист українського народу і свого краю від пограбування. Володіючи досконало іноземними мовами (французькою і англійською) отець брав активну участь у пропагандо-видавничій діяльності в окрузі «УПА-Північ», як член Видавничого Осередку. Для конспірації отець, виконуючи роль капелана, прийняв псевдо «Роман» і «Книга». Підпільники згадують, як капелан Адам Слюсарчик на імпровізованих престолах в лісових гущавинах відправляв щонеділі Служби Божі, сповідав і причащав, проводжав в останню путь загиблих і померлих, проголошував проповіді, а при потребі, також хрестив новонароджених, підтримував духовно бійців УПА.

 

Надзвичайно болісно переніс отець Адам Слюсарчик звістку про те, що 21-23 березня 1945 р. польське регулярне військо, другий самостійний оперативний батальйон корпусу внутрішньої безпеки провів пацифікацію його сіл Люблинець Новий і Люблинець Старий. Щонайменше було вбито 125 осіб українського мирного населення. Цей же батальйон 6 квітня 1945 року здійснив напад на с.Гораєць Любачівського повіту, замордували 165 українців, в тому числі жінок і дітей. Подібний наскок 24 січня 1946 року польське військо вчинило на українське село Завадка Морохівська Сяніцького повіту, вимордувало близько 70 осіб, село цілковито пограбовано і спалено.

 

Адам Слюсарчик дуже активно працював у підпіллі: особисто перекладав іноземними мовами листівки, звернення, повідомлення. Ці матеріали таємно передавав до іноземних посольств у Польщі. Вони переправлялися за кордон, щоб якомога більше ознайомити світ з визвольною боротьбою українського народу за незалежність і людські права та інформувати про злочини, які вчинено проти українського народу

 

Капелан УПА Слюсарчик брав участь у переговорах з польським антибільшовицьким підпіллям з метою припинення непотрібного взаємного кровопролиття і об'єднання зусиль для спільної боротьби зі спільним ворогом. І хоча ці переговори не завжди увінчувалися успіхом, і польська сторона часто недооцінювала нашого партнерства, але все одно це були дуже важливі дипломатичні кроки, що врятували життя не одній людині.

 

Бункер-криївка, в якій містився головний провідник ОУН на Закерзонні Ярослав Старух, псевдо «Стяг»,знаходилася в лісах Мриголоди – Монастир – Верхрата – Пріся. Її місця не знали зрадники Запорожець і Левцьо, лиш підозрювали, що вона в цих лісах.

 

У половині вересня 1947 р. наших людей вже виселено на колишні німецькі землі Польщі. Командування польське обставило засідками та обсерваційними пунктами ці ліси, вояки ходили і розпізнавали сліди. В одному місці побачили, що на траві стрясена роса, та спірунами (гострими дротами) скололи землю і попали на руру, якою допливала вода до криївки. Так знайшли криївку «Стяга», а згодом за 15 м і криївку священика А.Слюсарчика. Священик почав тікати і пострілом був вбитий, а його друг Ірон Кудлайчук «Довгий» – тяжко поранений.

 

Збереглась листівка, яку написав у підпіллі капелан А.Слюсарчик. 

 

  

Українці, яких в операції «Вісла» депортовано на північ Польщі, урочисто вшановують пам'ять капелана УПА о. д-ра А. Слюсарчика. У м. Венгожеві у 2005 р. почесне місце на історичній виставці зайняла його біографія під час конференції «Історія Греко-католицької церкви у Польщі», а в час святкування 40-літгя парафії Чесного Хреста в церкві встановили меморіальну таблицю на вічну пам'ять блаженним ієрархам Перемиської єпархії і капеланам УПА, серед яких названо А.Слюсарчика.

 

Доповнення до статей про А.Слюсарчика у «Віснику Любачівщини» вип. 6,13. Матеріали вибрані Катериною П'ятночко з книги Анізії Путько-Стех «Українські священики Закерзоння. Хроніка репресій» Львів, 2007 та надані повстанцем Іваном Купичем.