Герої не вмирають (автор: Герасимович Михайло)

опубліковано 2 серп. 2012 р., 13:30 Степан Гринчишин

Вісник Любачівщини №7, Львів – 2002. –112 стор.

 

Цією статтею ми продовжуємо цикл публікацій про поховання воїнів УПА, жертв депортації на теренах Любачівського та інших прилеглих повітів (див. Вісник Любачівщини № 5, 6).

Ці матеріали вже протягом багатьох років друкуються в різних виданнях української діаспорної літератури, але загалом для українського читача вони виходять рідко. Йдеться насамперед про багатотомник «Літопис Української Повстанської Армії», книгу Євгена Місила «Повстанські могили», щорічник професора С. Заброварного «Український альманах», книгу «Партизанськими дорогами з командиром Залізняком», тижневик «Наше Слово», книгу Є. Кметя «Любачівщина на шляху боротьби» та багато інших.

Але найбільш узагальнено та свіжо інформація про вшанування воїнів УПА на Закерзонні подана в книзі Б. Гука та ін. «Чужинце, іди скажи Україні», яка вийшла з друку в 2001 році. Отже, чужинці нам кажуть, і ми тут у своїй рідній хаті не можемо мовчати. Власне інформацію з цієї книги будемо, в основному, використовувати для друку у «Віснику Любачівщини».

Слід підкреслити, що далеко не всі воїни УПА та самооборонних кущів, які змушені були брати зброю в руки та віддати своє молоде життя за Україну, записані чи згадані у вищевказаних виданнях.

Для прикладу приведу прізвища тих хлопців, які подає Євгенія Бучко в своїй статті «Згадаймо хлопців молодих» («Вісник Любачівщини» №3, стор. 97). Це брати Іван і Семен Козелко, Василь і Павло Кебало, Константин Середа, Анастас і Павло Йосько, Микола Вороняк, Степан Завада, Михайло Філь. Всі вони з села Суха Воля на Любачівщині, але в літературі про УПА про них нічого не сказано. Це саме можна сказати про мого близького родича – стрийка Федора Гарасимовича, родом з села Ялини, що знаходиться між селом Суха Воля та Липиною. Таких прикладів можна привести багато. Наша задача – виправити ці недоліки. У даному номері «Вісника» подається інформація про поховання воїнів УПА в селах Воля Волоська, Гута-Поруби, Кобилиця Волоська, Старий Люблинець, Творильне, Явірник Руський, Пикуличі, Команча, Мокре, Смільник.

 с. Воля Волоська

На основі свідчень відомо, що цвинтар УПА функціонував у 1945-46 роках. До моменту похорону першого вояка УПА (березня 1945р.) на цьому місці, на найвищій горі Гостра в 1945 році був висипаний курган невідомого жовніра з великим березовим хрестом (курган залишився і до нашого часу).

 

Цвинтар на Волі Волоській перестав функціонувати восени 1946 року після того, як був виявлений ВП (Військом Польським) та існувала загроза, що його терен заміновано.

За свідченням очевидців могили на цьому цвинтарі знаходяться поблизу кургану Невідомого Жовніра. На кожній могилі стояв березовий хрест. У похоронах, переважно надвечірних або нічних, брав участь капелан Перемиського куреня УПА Василь Шевчук – «Отець Кадило». На нинішній день немає списків усіх вояків УПА, похоронених на Волі Волоській.

Першим похороненим на ньому був Сорочак з Явірника Руського. Будучи пораненим в бою, добіг до Димчакової Долини, де помер. Після довгих пошуків вдалося його віднайти сном його брата, під час якого приснилося місце смерті Сорочака.

Наступним похороненим вояком був Йосиф Димчак «Гордий» з Ясенева. Потім спочили там: Михайло Бучик з Ясенева; Роман Турчик родом з Гути – вояк «Громенка»; Іван Куцаб, колишній солтис Гути-Поруб; Роман Богдан Кульчицький «Біс» – старший булавний сотні УПА «Бурлаки», 1926 року народження; Михайло Мозгіль «Сокіл», «Чайка» – стрілець сотні УПА «Ластівки», 1922 року народження; Михайло Сидор «Сулима» – стрілець сотні УПА «Громенка», 1922 року народження; Антін Соляр «Гайдамака» – кулеметник сотні УПА «Громенка», 1921 року народження; Григорій Щурко «Зуб» – зв'язковий сотні УПА «Хріна», 1915 р. н.; Микола Качур «Чайка», «Бояр» – булавний, командир чоти сотні УПА «Громенка», 1920р. н.; Іван Сосновський «Верба» – старший стрілець сотні УПА «Громенка», 1922р.н.; Роман Кондзьола «Кавка» – стрілець сотні УПА «Громенка»; Гілярій Федоришин «Арсен» – стрілець сотні УПА «Громенка», 1924 р. н. За різними даними кількість спочилих там вояків УПА мала б сягати 100 чоловік.

Недоторканим цвинтар залишався до 60-их років. В 1973 року державне підприємство лісового транспорту з Бірчі своїми машинами розрило могили, викладаючи наверх кістки померлих. Голими руками хоронив їх назад в землю свідок колишніх партизанських похоронів Мирон Фіцак. В 1990 році він поставив березовий хрест. В 1993 році поставлений другий березовий хрест та відправлена панахида за упокій спочилих вояків. Це сталось з ініціативи колишніх мешканців Гути-Паруб, які проживали в Перемишлі. Нині на кургані стоїть дубовий хрест, поставлений цією ж громадою в червні 1996 року, тоді ж і посвячений.

 с. Гута-Поруби

Поховання вояків УПА в Гуті-Порубах почалось з осені 1946 року, оскільки тут перенесений цвинтар УПА з Волі-Волоської. Першим спочив невідомий провідник ОУН. Згодом: Йосиф Хованець – вояк сотні «Громенка»; Дивик «Гнів»; Петро Дудич; Антон Туцький; два вояки сотні «Ластівки»; два вояки сотні «Бурлаки»; Турчик – засновник «Просвіти» в Гуті-Порубах; ройовий «Ворон» з Явірника Руського – вояк сотні «Громенка».

На цвинтар в Порубах ще від 1983 року приїжджали виселені на західні землі колишні мешканці села Мирон і Омелян Фіцаки. Під цю пору цвинтар був під загрозою знищення. Вони викошували кожного року траву, потім поставили перші березові хрести. У травні 1993 року Омелян Фіцак з Нових Пльонів Ельблонського воєводства сам привіз з цього села дубовий понад 3 метри хрест. Він був поставлений, а 29 травня посвячений. Почалося відновлення могил на вже раніше огородженому дротяною сіткою цвинтарі. На жаль не насипано ні однієї могили вояків УПА.

с. Кобильниця Волоська

На храмовий празник святого Димитрія в 1997 році парафіяни села Кобильниці Волоської прикріпили пропам'ятну дошку в честь жертв свого села (в тому числі пароха о. Лева Согора, вбитого 15. 02. 45р.). На цей празник вона й була посвячена. Увіковічення стосувалось заразом сусідньої Кобильниці Руської, де 26 лютого 1945 року ВП (Військо Польське) і міліція вбили біля 40 осіб мешканців. В Кобильниці Волоській кількість жертв сягала понад 25 осіб.

Пропам'ятна дошка знаходилась на стіні за церковними дверима. Знаходився на ній напис:

1947-1997 рр.

Чуєш брате мій...

Тим, що були сіллю нашої землі –

Жертвам акції «Вісла»

Та пам'яті о. Л. Сагора

Парафіяни Кобильниці

 

Дошка висіла у храмі всього два тижні У ночі проти 22 листопада невідомі особи розбили дошку, а шматки розкинули в кущах коло церкви.

с. Старий Люблинець

Зусиллям Любленецьких переселенців з околиці Волча і Бартошиць в 1992 році з руїни піднята могила оборонцям Люблинця. На чолі підстави хреста знаходиться напис:

Полягли в за Самостійну Україну

З лівого боку дата 13. 12. 1918 Люблинця: Шеремет Петро, літ 25; Кущак Степан, літ 25; Скруль Степан, літ 24; Ярема Михайло, літ 23; Оверко Петро, літ 22; Равський Петро, літ 25; Левкович Андрій, літ 24; Боднар Михайло, літ 18.

На задній стінці:

1944-1947

Артимович Микола, літ 23; Гох Михайло, літ 24; Іваненьо Атаназій, літ 25; Зола Григорій, літ 36; Дроза Дмитро, літ 24; Козій Григорій, літ 22; Ковалик Іван, літ 25; Карпінський Іван, літ 24; Комар Дмитро, літ 23.

На правому боці: Кузіна Михайло, літ 23; Ковалик Микола, літ 25; Левкович Михайло, літ 24; Оверко Дмитро, літ 23; Ровчак Іван, літ 30; Скріль Степан, літ 22; Салік Степан, літ 25; Шиманський Андрій, літ 21; о. д-р Слюсарчик Адам, літ 33.

 с. Творильне

На другий день Різдва 1947 року під час облави Війська Польського на Творильне загинуло 8 вояків УПА. Трьох з поміж них похоронено на сільському цвинтарі. Де спочила решта – не знати. На цвинтарі похоронені: «Дубовий», «Шумний» і вояк незнаного псевдоніму. Родом вони не походили з Творильного.

У 1994 році, під час другого з'їзду творильчан, на місці похорону трьох упівців була висипана невелика могила і поставлений березовий хрест, відслужено панахиду.

 с. Явірник Руський

На бувшому присілку Явірника Руського Нетребці при дорозі знаходиться хрест, який стояв на цьому місці як придорожній хрест ще перед війною і не означав місця національної пам'яті.

Однак у 1946 році навколо нього виросли партизанські могили, а від осені 1946 року це місце перебрало на себе частинно роль загроженого Військом Польським упівського цвинтаря на Волі Володзькій.

 

Навколо хреста в Нетребці спочиває коло 20 вояків УПА. Відомо лише, що це:

Степан Сорока «Борис» з Володжа;

Михайло Сорока «Михась» з Володжа;

Микола Бревко «Цвях» з Володжа;

Павло Ціпейко «Орел» з Іскані;

Чотири вояки з сотні «Громенка»;

Діонісій Гавриляк з Нетребки;

Духник, вояк сотні «Громенка» з Нетребки;

«Хмара» – жандармерист сотні «Громенка»;

«Орел» з Липи.

Похоронені спочивають на схід від хреста. Сам хрест був відновлений мешканцями Нетребки в 1995 році. 7 червня 1997 року та 6 червня 1998 року відбулися панахиди, учасниками яких були улючани і колишні мешканці з околиці, які нині живуть в Перемишлі.

 с. Пикуличі

На українському військовому цвинтарі з 1919-1924 років у цьому підперемиському селі спочили 7 липня 2000 року вояки УПА, ексгумовані раніше у Бірчі та Лішній біля Сянока. Упівці в Бірчі упали під час невдалого нападу УПА на гарнізон ВП в цьому містечку 7 січня 1946 року. Вони були поховані на краю містечка. 28 кістяків спочило в землі аж до кінця 1999 року. Натомість упівці з Лішної – це жертви судового вироку польського військового суду з часу акції «Вісла», який на виїзному засіданні в Сяноці засудив до розстрілу 19 взятих у полон вояків УПА. 


За даними Є. Місила в Бірчі загинули і були поховані: Михайло Гальо «Коник» – поручик, командир Перемиського куреня УПА, 1924 р. н.; Дмитро Карванський «Орський», «Кер» – хорунжий, командир сотні УПА «Ударники-2», 1914 р. н.; «Павленко» – командир чоти в сотні УПА «Громенка»; Іван Городинський «Левик» – стрілець, заступник командира роя сотні «Громенка», 1923 р. н.; Євстахій Ванюсів «Заєць» – стрілець сотні «Громенка», 1921 р. н.; Микола Василик «Шпак» – стрілець сотні УПА «Громенка», 1923 р. н.; Роман Гавриляк «Козаченко» – стрілець сотні УПА «Громенка», 1929 р. н.; Михайло Дмитрик «Гаєвий» – стрілець, командир роя сотні «Громенка», 1921 р. н.; Михайло Кормило «Максим» – стрілець сотні «Громенка», 1925 р. н.; Осип Левицький «Богун» – стрілець сотні «Громенка», 1925 р. н.; Іван Ляхович «Кріс» – стрілець сотні «Громенка», 1924 р. н.; Теодор Манів «Тарас» – стрілець сотні «Громенка», 1921 р. н.; Степан Налисник «Лис» – стрілець сотні «Громенка», 1921 р. н.; Осип Чорнота «Щурко» – стрілець, кулеметник сотні «Громенка», 1923 р. н.; Осип Хамулко «Малий» – стрілець, кулеметник сотні «Громенка», 1928 р. н.; «Кавка» – стрілець сотні «Громенка», 1922 р. н.; Василь Возняк «Кріс» – кулеметник сотні «Громенка», 1922 р. н.; Йосиф Василик «Козак» – зв'язковий сотні «Бурлаки», 1919 р .н.; Михайло Козак «Тур» – стрілець сотні «Бурлаки», 1924 р. н.; Іван Крайник «Жовтий» – стрілець сотні «Яра», 1921 р. н.; Петро Фаль «Левко» – санітар сотні «Яра», 1927 р. н.; Петро Васієвич «Лев» – стрілець сотні «Ластівки», 1922 р. н.; Теодор Лиско «Сливка» – стрілець сотні «Ластівки», 1922 р. н.

Про інших п'ятьох вояків УПА відомостей немає.

 с. Команча

На цвинтарі стоїть могила трьох вояків УПА, які впали в сусідньому селі Явірнику від куль ВП в 1946 році. Усі вони належали до лоївки Служби Безпеки.

Могила поставлена в 80-их роках, натомість хрест згодом, у березні 1997 року.

 

 На нагробній дошці напис:

С. П.

Іван Коцан – літ 26;

Адам Хлібек – літ 25;

Петро Палинські – літ 23;

Вічна їм пам'ять.

с. Мокре

24 серпня внаслідок недогляду застави була заскочена сотня УПА командира Степана Стебельського – «Хріна». Бій з ВП приніс повстанцям 10 чоловік убитими. Вони були похоронені 26 серпня біля церкви села Лукового. Крім них у могилі спочили інші вояки УПА, всього в могилі знаходилось 16 осіб.

У 1996 році за ініціативою Петра Дмитрика з США, Іван Мурин з Мокрого 13 квітня здійснив перепоховання на цвинтарі в Мокрому. На місці нового спочинку на Великдень 1996 року посвячено пам'ятника, а закінчення його будови припало на 26 травня цього ж року. На мармуровій дошці напис:

Тут спочивають

Наші брати Кошри

Померли в 1946 році

с. Смільник

26 квітня 1946 року відбувся бій відділу УПА «Ударники-1» з переважною силою ВП. В бою впали вояки:  кулеметник «Вихор», «Дунай», «Медвідь»; ланковий «Кутик»; інтендант «Човен», «Пень», «Хрущ», «Довбня»; санітар «Василь».

Їх похорон відбувся 27 квітня. Спочили в спільній могилі у Смільнику. Над ними насипана була висока могила, поставлений березовий хрест, вінок з колючого дроту, а також прикріплена була табличка з написом:

Борцям Української Повстанської Армії,

які впали на Полі Слави в обороні рідної землі

 

У похороні брав участь парох Смільника Антін Твердохліб. Березовий хрест на могилі швидко був знищений, як і сама могила.

У 1994 році родина Шиців, а також Й. Филип, які проживають у Смільнику, поставили на цьому місці новий дерев'яний хрест, а наступного року в бетонну плиту вмурували залізний хрест з написом

С.П.

Слава Борцям

Вічна їм пам'ять

Який посвячений 29 квітня 1995 року.