Рубрики‎ > ‎Хто є хто‎ > ‎

ПостЄвро-2012 – коментарі українця (автор: Прокопів Василь)

опубліковано 4 лип. 2012 р., 02:22 Степан Гринчишин   [ оновлено 10 лип. 2012 р., 09:37 ]

Перед початком і під час футбольної першості Євро-2012 сталося кілька подій міжнародного і місцевого значення, 

які не могли не привернути увагу кожного українця, котрий любить свою націю.

* * *

Насамперед маю на увазі суд, який влаштували німці над Іваном Дем’янюком. Над людиною, котру через брак доказів не зміг визнати винною ані ізраїльський суд (хоча Дем’янюка звинувачували, що він у німецькому концтаборі вбивав євреїв), ані американський. А ось діти і внуки німецьких нацистів, що знищили мільйони українців, змогли його засудити. Вони провели показовий судовий процес, який можна трактувати як покарання останнього нациста. Цим нацистом потомки найбільших злочинців ХХ століття призначили Дем’янюка. Тепер у німецьких підручниках з історії можна буде писати, що у 2012 році справедливий німецький суд посадив до в’язниці останнього жорстокого нациста, а саме – українця Івана Дем’янюка. І не будуть більше німецьких школярів мучити докори сумління за звірства вчинені їхніми предками, бо нацистами, виявляється, були не вони, а українці.

 

Теперішня українська влада на це ніяк не відреагувала. Не дивно, бо тих примітивних злочинно-олігархічних типів цікавить тільки процес збагачення, а українців вони просто ненавидять. Натомість керівник Німеччини фрау Меркель заявила, що в Україну на Євро-2012 вона не приїде. І на мою думку питання тут не в Тимошенко, головне – показати українців винними, зробити з них офірних цапів.

* * *

Не пропустили шансу вкотре очорнити українців і російські кіношники, випустивши побудований на історично неправдивому сюжеті фільм про матч київського «Динамо» з німецькою командою «Люфтваффе» в часи, коли у Києві панували німці («героїчна» Червона армія не змогла його захистити і дременула аж під Москву).

 

За основу для сценарію взяли повість Петра Федоровича Сєверова і Наума Абрамовича Халебського «Послєдній поєдінок». Про цю книгу навіть на російському сайті http://lib.rus.ec написано: «Однак твір цей не є документальним. Автори повісті відібрали з фактичного матеріалу лише ті ситуації, які вони вважали найбільш важливими». 

 

Ведучий програми Першого російського каналу «Іскатєлі» Андрій І (А. Хорошев) недавно показав, що все написане у книзі Наума Абрамовича і Петра Федоровича є суцільною вигадкою (http://forum.arjlover.net). Насправді футболісти київського «Динамо» залишилися в окупованому німцями Києві (могли ж піти в партизани чи відступити разом з рідною армією), та пішли працювати на хлібозавод, де грали за заводську футбольну команду і навіть стали чемпіонами міста. Вони справді провели кілька матчів проти німецьких команд, але серед них не було ніякого «Люфтваффе». Це були любительські команди різних військових частин. У всіх матчах кияни перемогли німців, та ніхто їх за це не вбивав. Після закінчення сезону арештували 9 футболістів за доносом, у якому повідомлялося, що вони підсипали до муки товчене скло (між іншим, хліб із цієї муки їли не лише німецькі солдати, а й прості кияни). Чотирьох з них німці розстріляли, але не за футбольну перемогу над німцями і навіть не через історію зі склом, а з інших причин. Наприклад, одного з ув’язнених футболістів розстріляли за те, що він виявився штатним працівником НКВД. Після війни багато з них продовжили грати за футбольні команди вищої ліги СРСР.

 

У фільмі ж «Матч» російські пропагандисти фантазують щодо героїзму і високих моральних засад футболістів, зате українців показують у доволі непривабливому вигляді. 

* * *

Підспівали німцям та росіянам і Нідерланди. Там закликали дружин не пускати чоловіків-уболівальників в Україну на Євро-2012, оскільки українки дуже красиві (це правда) і всі легкої поведінки (брешуть негідники). На їхніх телеканалах навіть з’явилася реклама під назвою «Стримай його вдома» за участю знаних у країні людей.

 

Отже всім мало стати відомо, що то не в Голландії легалізована проституція, не в Амстердамі діє квартал Червоних ліхтарів та вільно продаються наркотики, а в Україні голландські хлопці можуть втратити цноту, бо всі дівчата тут буцімто курви.

 

Виглядає, що простодушні голландські футболісти повірили своєму телебаченню і цілісінькими ночами марно вишукували наших красунь. Потім невиспані гравці виходили на поле і бігали ледве переставляючи ноги, через що не записали до таблиці жодного пункту. 

* * *

Наступний антиукраїнський крок зробили англійці. Країна, чиї футбольні вболівальники понад чверть століття тому вчиняли на стадіонах і вулицях міст дикі побоїща, котрі інколи закінчувалися смертельними випадками, чиїх фанатів не впускали до Європи і часом навіть забороняли збірній команді Англії грати в присутності нестриманих англійських прихильників, раптом випустила на телеекрани «склепаний» під документальний фільм «Стадіони ненависті», у якому цинічно неправдиво показано українських, особливо донецьких любителів футболу. Вони виглядають жорстокими, схильними до авантюрних бійок, а Україна представлена расистською державою, у якій перебування англійських фанів може бути небезпечним. Долучився до цієї брудної справи і колишній гравець англійської футбольної збірної чорношкірий Сол Кемпбел, котрий як істинний британський джентльмен, що піклується долею рідної нації, заявив: «Залишайтесь вдома. Дивіться чемпіонат по телевізору. Не треба ризикувати. Тому що назад ви можете повернутися в домовинах». Себто, англійці спробували переконати світ у тому, що не їхні, а українські вболівальники є бандитами та расистами.

 

Приємно, що англійських фанів зустріли в Україні прихильно, щиро опікувалися ними, добре годували і не шкодували для них пива. Захоплені таким прийняттям англійці 18 червня ввечері пройшлися маршем по Донецьку із «домовиною Сола Кемпбела», щоб показати своє відношення до його заяв. На труні був напис «Ти не правий, Кемпбел», а в самій труні лежав англійський вболівальник з маскою злощасного Кемпбела на обличчі.

 

Темношкірий прихильник футболу Піт Харпер із Шеффілда заявив, що народ України прекрасно до нього ставиться: «Заклики Кемпбела просто смішні. Мене чудово прийняв український народ».

Далі буде…