Рубрики‎ > ‎Хто є хто‎ > ‎

Не тільки про себе. Частина XVIII. (Автор: Горинь Богдан)

опубліковано 20 січ. 2014 р., 09:52 Степан Гринчишин   [ оновлено 27 січ. 2014 р., 11:43 ]

ПРОТОКОЛ ЗАДЕРЖАНИЯ

гор. Львов                                                                                                                                                            27 августа 1965 г.

Следователь следотдела Управлення КГБ при Совете Министров Украинской ССР старший лейтенант Боечко в соответствии со ст. ст. 106 и 115 УПК УССР, составил настоящий протокол о том, что сегодня в 2 час. 10 минут мною в квартире в присутствии понятих Серегина Ивана Романовича, прож. по ул. Дзержинского, 38, кв.7, и Петренко Анатолия Анисимовича, прож. по ул. Гвардейской, 8, кв. 5, задержан подозреваемый

1. Фамилия, имя, отчество: Горынь Богдан Николаевич

2. Год рождения: 1936 г.

3. Место рождения: с. Книсело, Жидачевского р-на, Львовской области

4. Национальность: украинец

5. Партийность: беспартийный

6. Образование: высшее

7. Семейное положение: холост

8. Место работы, должность: Львовский музей украинского искусства, научный сотрудник

9. Местожительство: гор. Львов, ул. Театральная, 23, кв. 24

10. Судимость: не судим

11. Какие имеет при себе документы, удостоверяющие личность

12. Основания и мотивы задержания: Подозревается в изготовлении и распространении антисоветской литературы.

 

Подозреваемому Горынь Б. Н. разъяснено, что согласно ст. ст. 73 и 115 УПК УССР он имеет право давать пояснения, заявлять ходатайства, обжаловать действие следователя (оперработника).

 

Подозреваемого Горынь Б. Н. направить для содержания в следственный изолятор УКГБ по Львовской области.

 

Протокол прочитан задержанному Горынь Богдану Николаевичу, а также лицам, присутствующим при задержании.

 

Всем указанным лицам разъяснено право делать замечания в протокол.

 

Замечаний и заявлений не поступило.

 

Следователь с/о УКГБ ст. лейтенант                                                                                                                             Боечко

Задержанный                                                                                                                                                               Горынь

Присутствовали при задержании                                                                                                                                   Серегин

                                                                                                                                                                                     Петренко

(Там само. – Т. 4. – Арк. 6-7.)

 

Оце так, ще кілька годин тому допитували як свідка, а серед ночі свідка перетворили у підозрюваного. Не було сумніву, що все відбувається за заздалегідь підготовленим сценарієм. Відмовився бути свідком – будеш підозрюваним, а там видно буде. Виходить, гебіст мав рацію, коли після затримання під час допиту попереджав мене про не виключеність такого повороту справи. Ще раз передивившись відкладені книжки, папки, фотографії, світловолосий гебіст – старший лейтенант Боєчко – (тепер я вже на все життя запам'ятав його прізвище і звання) приступив до складання протоколу обшуку. Записував він у протокол вилучені матеріали без ентузіазму, позіхаючи. Коли закінчив, крізь вікно пробивалось ранішнє світло. Мовчки переглянув написане і, звертаючись до всіх присутніх, запитав, чи є якісь зауваження. Питання повисло в повітрі. Чекісти й поняті, очевидно також чекісти, поставили підписи під протоколом і подали його для підпису мені.

 

Я ознайомився зі списком вилучених і занесених до протоколу матеріалів. Машинописний текст "Мета статті не та..." було вказано у протоколі першим. Книжки Кошелівця "Панорама найновішої літератури в УРСР" у переліку не було. Підписувати протокол обшуку я відмовився. Мою відмову чекісти сприйняли спокійно, без всякого здивування.

 

ПРОТОКОЛ ОБЫСКА

гор. Львов                                                                                                                                                              26 августа 1965 г.

Следователь следственного отдела УКГБ при Совете Министров УССР по Львовской области старший лейтенант Боечко с участием сотрудника этого же управления Лиходеда и понятых:

1. Серегина Ивана Романовича, прож. в г. Львове по ул. Дзержинского, № 38, кв. 17 и

2. Петренко Анатолия Антоновича, прож. в гор. Львове по ул. Гвардейской, № 8, кв. 15,

 

с соблюдением требований ст. ст. 180, 181, 183, 185, 186, 188 и 189 УПК УССР, на основании постановления от 26 августа 1965 г. произвел обыск у гр. Горинь Б. Н. по адр. г. Львов, ул. Театральная, 23, кв. 24.

 

Участвующим в обыске лицам разъяснено их право присутствовать при всех действиях следователя (оперработника), производящих обыск, и делать заявления по поводу их действий. Понятым, кроме того, разъяснена на основании ст. 127 УПК УССР их обязанность удостоверить факт, содержание и результаты обыска.

 

Обыск начат в 22 час. 00 минут 26 августа 1965 г.

Окончен в"..." час. "..." минут*

 

Горынь Богдану Николаевичу было предложено выдать хранящиеся в его комнате документы и литературу антисоветского содержания.

 

После этого был произведен обыск, при котором обнаружено и изъято:

1. Статья, написанная на машинке с фиолетовой лентой, на двух листах, начинающаяся словами: "Мета статті не та..." и заканчивающаяся словами: "... антисоветской контрреволюционной деятельности".

2. Стихотворение "Привид", написанное на листке бумаги из блокнота в клеточку, начинающееся словами: "В добу, коли ракетні свисти..." и заканчивающееся словами: "... кого повів я за собою".

3. Книга "Напередодні великих подій" – автор Олена Степанів.

4. Книга "Українські січові стрільці".

5. "Історія України" в 2 томах под редакцией Дорошенко.

6. Книга автора Ілька Борщака "Наполеон і Україна".

7. Книга "За державність".

8. Книга "Військо іде".

9. Книга "Націоналізм" (критика фраз).

10. Брошура "УСС – 1914-1934 рр."

11. Журнал "Стерні" изд. Прага 1922 р.

12. Журнал "Українське юнацтво" за 1933 р.

13. Журнал без обложки, начинающийся со ст. 31 до ст. 95.

14. "Коротка історія України" под редакцией Грушевского.

15. 8 магнитофонных котушек с пленкой.

16. Пишущая машинка марки "Москва" № 138736.

17. Распечатанная папка копирки "Пингвин".

18. Блокнот в белой полиэтиленовой обложке с разными записями.

 

Заявлений и замечаний от лиц, присутствовавших при обыске, не поступало.

Протокол зачитан, записан правильно.

Понятые                                                                                                                                                                      Серегин

                                                                                                                                                                                   Петренко

Присутствующий                                                                                                                                                         Горынь

Следователь с/о УКГБ по Л/о Ст. лейтенант                                                                                                                  Боечко

Сотрудник УКГБ по Л/о                                                                                                                                                 Лиходед

Копию протокола обыска получил Горынь (підпис відсутній)".

(Час закінчення обшуку гебісти з якихось причин не позначили. Можливо, тому що надворі був уже ранок 27 серпня 1965 року.)

 

 

Побачивши, що під час обшуку чогось суттєвого не було вилучено, мені чомусь з голови не виходила нав'язлива думка, що мене відпустять. Адже обшук фактично був даремний. Він не дав сподіваного для чекістів результату: нічого з того, що шукали, не знайдено і не забрано! То була хибна думка: я недооцінив чекістів. Коли надворі зовсім розвиднілось, мене, заглибленого у роздуми, струсонув голос:

- Одягніться тепліше!

- Для чого? Ще літо.

- Я б вам радив одягнутись тепліше, а ви як хочете, – сказав слідчий Боєчко.

 

Я під якимось внутрішнім протестом, щоб продемонструвати, що беруть мене безпідставно, що не почуваю за собою жодної вини, що не збираюсь у них довго бути, отже, мусять випустити, відмовився брати теплу білизну, светр і верхню одежу, тому вивели мене з кімнати в літньому одязі, в якому мене було затримано біля входу в музей. Не покидали наївні розрахунки: одягнутись у щось тепле – означатиме, що я почуваю себе винним і готуюся до тривалого перебування в тюрмі, а якщо не беру із собою теплої одежі, то тим демонструю, що взяли мене безпідставно і змушені будуть скоро відпустити.

 

ПРОЩАННЯ З ІЛЮЗІЯМИ

Свою помилку я зрозумів, коли мене привезли в тюрму і помістили у камеру, в якій було сиро і холодно, наче на дворі не серпень, а якийсь із зимових місяців. Боже, як я себе катував, що не взяв теплого одягу! Холод і сирість проймали мене до кісток, сковували суглоби колін, проникали у спинний хребет. Я ходив по камері з кута в кут, щоб якимось чином зігрітись. Робив зарядку, розтирав руки, ноги – не помагало. Крім холоду, нестерпним був сморід, яким була наповнена камера. То зовсім не той випадок, коли кімнату не провітрюють і в ній важке, застійне повітря. То сморід, яким були просякнуті стіни. Можливо, то була одна з камер, завалених трупами розстріляних у 1941 році чекістами людей. Тікаючи перед наступаючою німецькою армією, окупанти без суду і слідства розстріляли усіх, що були в тюрмі, закрили перед втечею камери на ключ і поки їх відчинили нові окупанти – німці, стіни ввібрали в себе трупний сморід. 

 

 

Продовжуючи картати себе за наївність, намагаючись заснути, промучився до обіду. В обід через віконце у дверях подали в алюмінієвій мисці баланду, на друге – якусь кашу.

 

Після теплої їжі хилило на сон, почав куняти і вже крізь сон почув клацання двох засувів і замка:

- На віход. Руки назад!

 

Два наглядачі – один спереду, а один ззаду – повели мене тюремним коридором до кабінету слідчого Боєчка. До обіду, подумав я, він добре виспався у теплій постелі, а тепер вийшов попрацювати. І справді, вигляд він мав свіжий, вдоволений. Почався допит. "Шапки" усіх протоколів однакові, тому нема сенсу їх повторювати, в подальшому наводитиму тільки дату, тривалість допиту, питання, відповіді і хто допитував.

 

ПРОТОКОЛ

допроса подозреваемого

гор. Львов                                                                                                                                                             27 августа 1965 г.

                                                     Допрос начат в 16 час. 00 мин.

                                                      Допрос окончен в 17 час. 15 мин.

Вопрос. Ві не возражаете, чтобі записи протоколов Вашего допроса велись на русском языке?

Ответ. Я русский язык знаю очень хорошо и не возражаю против того, чтобы записи протоколов моих допросов велись на русском языке.

Вопрос. Вы задержаны за изготовление и распространение документов антисоветского содержания. Расскажите, что Вам известно о распространении в городе Львове антисоветских документов?

Ответ. Мне известно, что в городах Украины по рукам распространяется рукописная литература. Об ее происхождении и об авторах этой литературы я ничего не знаю, за исключением литературных произведений молодых литераторов. Я хорошо знаком с неопубликованными произведениями Драча, Винграновского, Лины Костенко, но не знаком с анонимной политической литературой антисоветского характера. О существовании этой литературы я знаю лишь по слухам.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                     Б. Горинь

 Допросил: следователь следотдела УКГБ

по Львовской области ст. лейтенант                                                                                                                                  Боечко"

(Там само. – Т. 3. – Арк. 161-163.)

 

  

Знайомим коридором мене завели в камеру. І далі діймає холод. Через нього не можу нормально виспатись. До того ж очі сліпить лампочка, можливо усі 200 ват. Я накриваюсь від неї сіреньким коцом, але потужне електричне світло пробиває його наскрізь, від нього неможливо заховатись. Коли наступного дня, 28 серпня, повели на допит, я навіть був радий: хоч трохи зігріюсь у теплому кабінеті слідчого. На цей раз допит тривав без перерви на обід. Після усної "розминки", з якої, як правило, починався кожний допит, різних, часто безглуздих розпитувань, слідчий перейшов до конкретних питань.

 

ПРОТОКОЛ

допроса подозреваемого

гор. Львов                                                                                                                28 августа 1965 г.

                                                       Допрос начат в 11 час. 40 мин.

                                                       Допрос окончен в 14 час. 15 мин.

 

Вопрос. Расскажите, кому из Ваших знакомых Вы передавали и от кого получали литературу антисоветского содержания?

Ответ. Я никому антисоветской литературы не давал и ни у кого литературы подобного содержания не получал. Записка провокационного характера была мне подброшена во Львовской государственной библиотеке ЛГУ по улице Драгоманова. Эту записку я тогда взял и положил ее дома в одну из папок. При обыске в моей квартире указанная записка была изъята.

Вопрос. Вы знаете Косив Михаила Васильевича и какие у Вас с ним взаимоотношения?

Ответ. Косив Михаила знаю со времен учебы во Львовском государственном университете. Он учился на один курс позже меня. В настоящее время я с ним поддерживаю товарищеские взаимоотношения.

Вопрос. Косив Михаил Васильевим на допросе показал, что Вы ему передали статью антисоветского содержания. Почему Вы заявляете, что никому антисоветских документов не передавали?

Ответ. Антисоветской статьи я Косив Михаилу не давал.

Вопрос. У Вас была антисоветская статья под заглавием "З приводу процесу над Погружальським?"

Ответ. Статьи под заглавием "З приводу процесу над Погружальським" у меня не было. Я знаю, что была статья о процессе над Погружальским, судимого (Тут і далі – орфографія і синтаксис відповідає оригіналу) за поджог библиотеки и знаю примерно о чем идет речь в этой статье.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                           Б. Горинь

Допросил: следователь следотдела УКГБ

по Львовской области ст. лейтенант                                                                                                                                          Боечко

(Там само. – Арк. 164-166.)

 

 

Натиснув кнопку і мене забрав наглядач. Завели у камеру. Запитання слідчого навели мене на здогад, що крім Мирослави Зваричевської, про яку мене розпитували 26 серпня під час затримання, в якійсь із камер перебуває Михайло Косів. Мабуть, знайшли в нього статтю "З приводу процесу над Погружальським" і на запитання, хто йому цю статтю дав, назвав мене. Перебирав у пам'яті зустрічі з Михайлом, пригадував розмови і суперечки про поезію Ліни Костенко, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, роботу Клубу творчої молоді. Важко було мені пояснити, чому під час допиту Косів сказав, що саме я дав йому статтю "З приводу процесу над Погружальським". Скоріше всього, не знав, як йому відповісти. Поки що двоє людей зіслалося на мене: Зваричевська і Косів. Які несподіванки чекають на мене попереду?

 

Від роздумів ставало ще холодніше. Розтирав руки і ноги. Вранці трохи зігрівала тіло гаряча підфарбована вода, що мала називатися чаєм. Під час годинної прогулянки на свіжому повітрі видихаю сморід, що осів у легенях.

 

Годують погано, але треба їсти. Подали на обід кашу-перловку. Серед розварених зерен привчене до спостережень око раптом помітило незвичної форми набагато світліші "перлинки". Придивився ближче, а це звичайні черв'ячки, що завелись у крупі, яку на тюремній кухні вирішили, можливо, за чиєюсь вказівкою, не пересіювати. Став я їх вишукувати серед каші й складати. Вийшла ціла пірамідка. Кличу начальника ізолятора майора Мигальова.

 

Прийшов начальник. Обличчя сплюснуте, наче вареник. Від внутрішньої напруги його очі на переніссі зблизились і стали одним великим оком. Справжнісінький вироджений циклоп.

 

- Начальник ізолятора майор Мигальов. Чем вы недовольны?

- Чим годуєте людей? – питаю його. – Я відмовляюсь від такої їжі.

- За кухню отвечает медсестра Катя. Сейчас ее позову.

 

Приходить сестра Катя.

- Вашу жалобу я передам главному врачу.

 

Наступного ранку відчинилися дверцята "кормушки" і камеру наповнив голос медсестри Каті.

- Можете успокоиться. Главный врач заверил меня, что вареные черви абсолютно не вредимы.

 

Цей випадок я розцінив як один із придуманих кагебістами способів зрушити мої нерви, але їм це не вдалося, бо коли людина усвідомлює, чому це зроблено, то реагує на ситуацію зовсім по-іншому, ніж у випадку, коли до неї не приготовлена. Їжа мене не турбувала, турбував холод. З 28 на 29 серпня майже не спав. Вранці б'ю кулаками у двері, вимагаю, щоб покликали начальника тюрми.

 

У камері дуже холодно. Прошу переказати моїм рідним, щоб принесли мені теплу білизну і верхній одяг, а також забрали усі речі з квартири, на якій я мешкав.

- Я доложу следователю.

 

Виводять на прогулянку. У дворику поруч також хтось проходжується. Але хто? Крикнути, запитати – даремна справа: перегородки між двориками товсті, звук не проб'ється, а якщо почує голос наглядач, можуть покарати карцером.

 

Після прогулянки через якусь годину відчиняються двері і знайома команда:

- На вихід! Руки назад!

 

Серед тюремних наглядачів були й такі, що знали українську мову, як Іван Сівак, який, залежно від вказівок, тримав себе культурно або кидав мені услід лайливі слова. Я знову в уже знайомому кабінеті слідчого. 

 

- Начальник ізолятора доповів, що ви вимагаєте принести вам теплий одяг. Але ж я вам казав краще одягнутись, а ви відмовилися. То які можуть бути до нас претензії?

- Я не знав, що у ваших камерах так холодно.

 

А ви уявили собі (говорив зі скривленим в усмішці ротом), що тут курортні умови. Ні, це тюрма. Причому, стара, ще австрійська чи польська. Не ми будували, вона нам у спадок перейшла, – пояснює з якимось особливим задоволенням. Обличчя у нього надміру худе, можливо хворобливе, добре говорить українською мовою.

- Ви, мабуть, із Галичини, бо розмовляєте чистою українською мовою, – вирішив я зав'язати з ним розмову і схилити до думки, щоб привезли мені теплий одяг.

- Так, і вчився у Львові. Ви закінчили філологічний, а я юридичний.

- Ви не сказали, чи привезуть мені теплий одяг і чи забрав брат Микола усі мої речі, що залишились на квартирі.

- Я не вирішую цього питання. Якщо буде розпорядження вищого начальства, то одяг вам привезуть. А поки що доведеться бути в тому, що є. Не послухались моєї поради, то нарікайте на себе. Перейдемо до справи.

 

Після тих слів слідчий подав мені документ, датований попереднім днем.

Прочитайте і підпишіть.

Читаю:

 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

(об избрании меры пресечения)

гор. Львов                                                                                                                                                                 28 августа 1965 г.

 

Следователь следственного отдела Управления КГБ при Совете Министров УССР по Львовской области лейтенант Боечко, рассмотрев материалы уголовного дела № 107, возбужденного по факту распространения антисоветских документов в городе Львове,

 

Установил:

Материалами дела Горынь Богдан Николаевич, 1936 года рождения, достаточно изобличается в том, что он, проживая в городе Львове, в целях подрыва Советской власти, вместе с другими лицами занимался изготовлением и распространением антисоветских националистических документов, содержащих клеветнические измышления на советский государственный и общественный строй, т. е. в совершении преступления, предусмотренного ст. 62 ч. 1 УК УССР.

 

Принимая во внимание, что Горынь Богдан Николаевич, оставаясь на свободе, может скрыться от следствия и суда, руководствуясь ст. ст. 148, 150 и 155 УПК УССР,

 

Постановил:

Избрать в качестве меры пресечения в отношении Горынь Богдана Николаевича, 1936 г. р.

 

содержание под стражей в следственном изоляторе УКГБ по Львовской области, о чем объявить ему под расписку в настоящем постановлений.

 

Копию настоящего постановления направить для исполнения начальнику следственного изолятора по Львовской области.

 

Следователь УКГБ при СМ УССР по Львовской области                                                                                        ст. л-т Боечко

Зам / Начальник управления КГБ генерал-майор                                                                                                   (В. Шевченко)

28 августа 1965 г.

 

Отже, правду казав Боєчко, не вірять вони жодному моєму слову. Прочитавши постанову, я звернув увагу, що начальник УКГБ генерал-майор Шевченко її не підписав. Замість нього підписав хтось із заступників, але його прізвище не було вказано. Раз не підписав начальник УКГБ, подумав я, то й мені не варто підписувати. До моєї відмови Боєчко поставився цілком спокійно. У кінці постанови написав:

 

"Горынь Богдан Николаевич с постановлением ознакомился 29.VIII. 1965 г., однако подписать его отказался.

Следователь ст. л-т                                                                                                                                                          Боєчко

 

Подозреваемого Горынь Богдана Николаевича направить для содержания в следственый изолятор".

 

У той час я ще докладно не знав хто, де і коли заарештований, які матеріали було знайдено під час обшуків, хто покликався на отримання від мене окремих самвидавних статей і надрукованих за кордоном книжок. З дошкульнолайливих слів і погроз типу "перестаньте брехати, якщо не хочете зробити для себе гірше", які кидали мені в обличчя начальник слідчого відділу Сєргадєєв і оперативник Гальський під час обходжень слідчих кабінетів, я зрозумів, що ситуація з моїм арештом ускладнюється. Кинувши фразу: "Ну так що, будемо говорити правду?", слідчий почав ставити запитання. На цей раз він зосередив увагу на знайденому під час обшуку тексті, що починався словами "Мета статті не та..." Продовжую твердити, що текст мені підкинули. Перерва на обід, а після обіду все спочатку. Нарешті перечитую записане слідчим:

 

ПРОТОКОЛ

допроса подозреваемого

гор. Львов                                                                                                                                                     29 августа 1965 г.

                                                                 Допрос начат в 11 час. 20 мин.

                                                                 Допрос окончен в 16 час. 15 мин.

                                                                (с перерывом на обед с 13-00 – 14-00).

 

Вопрос. При обыске в Вашей комнате был изъят документ антисоветского содержания, напечатанный на пишущей машинке на 2 листах. Расскажите подробно, при каких обстоятельствах этот документ попал к Вам?

Ответ. Примерно в марте или апреле месяце 1965 года я работал в вечернее время, примерно около 18 часов, в научной библиотеке Львовского государственного университета им. Ив. Франко по улице Драгоманова над статьями о скульпторах Теодозии Брыж и Дмитрие Крвавиче. В процессе работы я сделал короткий перерыв и вышел прогуляться из читального зала в коридор. Когда я через несколько минут возвратился на свое рабочее место, где на столе лежали моя рабочая папка и разные сделанные мною записи, заметил на столе лист бумаги с надписью "А Ваша думка?", а под этим листом лежала какая-то статья, напечатанная на пишущей машинке без заглавия. Я бегло ознакомился с подброшенной мне запиской и из ее содержания понял, что в ней обсуждается какая-то статья об империализме, содержание которой мне не было известно. После этого я спросил лиц, которые сидели рядом со мной: подходил ли кто-либо ко мне, но они мне ничего не ответили и сделали жест, что ничего не знают. Теперь у меня мелькнула мысль, что кто-то по отношению меня этой запиской хочет сделать провокацию, поэтому я записку спрятал в свою рабочую папку, имея в виду, что если кто-либо о ней спросит, то я возвращу эту записку ему. С тех пор эта записка все время хранилась в рабочей папке, которая лежала в моей комнате. Вместе с папкой я мог ее носить с собой в библиотеку, но о наличии у меня этой записки никому ничего не говорил и никому ее не показывал. В процессе обыска в моей комнате записка, подброшенная мне в библиотеке, была обнаружена, мне кажется, в той рабочей папке, в которую я вложил ее после того, как обнаружил на своем рабочем месте. Листок бумаги, на котором была написана фраза "А Ваша думка?" я не сберег и, видимо, выбросил его тогда вместе с черновыми записями, ненужными мне, в мусорный ящик.

Вопрос. Кого Вы подозреваете в том, что Вам подбросили статью антисоветского содержания?

Ответ. Первая моя мысль была о том, что меня проверяют органы государственной безопасности. Была также мысль, что кто-то хочет узнать мое мнение о статье, содержание которой оказалось не известным мне, но когда в дальнейшем ко мне никто по вопросу этой записки не обращался, я надеялся, что по этому вопросу у меня состоится разговор с представителем органов государственной безопасности.

Вопрос. Вы знаете стихотворение под заглавием "Фридрих Энгельс" и как оцениваете его содержание?

 

Якусь хвилину я задумався, що мені відповісти. Слідчий цю мовчанку сприйняв інакше. Він подумав, що я не пригадую, про який вірш йдеться, а тому подав мені текст вірша для ознайомлення. Спішити не було куди, тому я вирішив перечитати поданий вірш, хоча знав його напам'ять:

Фридрих Энгельс,

Трудна диалектика.

На себе эту вашу спираль испытавши,

Сорок лет шли вперед,

А потом вдруг заметали,

Что чем ближе подходим,

Тем уходим все дальше.

Будет вечной лишь полюсов симметрия,

Все живое два мира несет от рождения,

Так однажды рушится Эвклидова геометрия,

Вынянчивши Лобачевского и Эйнштейна.

Начинается сызнова песня старая,

Диалектика с фразой считаться не может.

И опять из каждого пролетария

Вырастает буржуй и рабочий.

Здесь и термин не тот,

И понятия не прежние,

И граница меж ними идет не по рву,

Но компанию эту Хрущевых и Брежневых

Я товарищами не назову.

Фридрих Энгельс!

Какими тропами

Поднимались мы к звездам,

Срываясь вниз,

Чтоб однажды открылось, что был утопией

Марксом выстраданный коммунизм.

Как же сталась такая беда вдруг, что цель, –

И при том абсолютную, – не прямой вы избрали.

Из ружья по прямой невозможен прицел,

Так как время нас мчит по спирали.

По спирали упрямо – вперед и вверх,

И листком облетает догмат замацанный,

Как в коммуну Парижскую

Восемьдесят девятый померк,

На глазах наших меркнет семнадцатый.

(Там само. – Т. 18. – Арк. 28)

 

Після прочитання вірша я спокійно відповів:

 

Ответ. Стихотворение поэта Мозолевского "Фридрих Энгельс" я знаю. Это стихотворение я получил от группы студентов из города Киева, которых сопровождал по залам музея. В процессе экскурсии они мне рассказали, что это стихотворение было зачитано в Союзе писателей или на литературной студии поэтом Мозолевским и после этого состоялось его обсуждение. Я поинтересовался содержанием этого стихотворения. Они мне продиктовали и я собственноручно его записал. Впоследствии это стихотворение я передал кому-то из моих знакомых товарищей, но кому именно, сейчас не помню. По содержанию стихотворение "Фридрих Энгельс" носит пессимистический характер и выражает упадническое настроение автора.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                    Б. Горинь

Допросил: Следователь следотдела УКГБ

по Л/о ст. лейтенант                                                                                                                                                         Боечко

 

Коли я дочитував протокол, у кабінет зайшов майор Гальський. Взяв з рук слідчого протокол, переглянув аркуші, глипнув на мене, і майже не відкриваючи рота, процідив:

- Чи не пора перестати говорити наглу брехню і зводити наклепи на органи КГБ?

Я нічого не відповів, а Гальський далі сипав запитання:

 

- У вас нормальні стосунки з братом Михайлом Горинем?

- Нормальні.

- А давав він вам для ознайомлення антирадянські матеріали, яких у нього було навалом?

- Що ви маєте на увазі?

- Маю на увазі антирадянську літературу, яку він роздавав наліво і направо. Хіба не відомий вам документ "Сучасне і майбутнє України"? А документ "Класова та національна боротьба на сучасному етапі розвитку людства" також не відомий? Дивно виходить: Косів Михайло – не брат, Зваричевська Мирослава – не сестра, але їм Горинь Михайло давав антирадянські матеріали, а рідному братові – не давав. Як зрозуміти таку логіку?

- Я не знаю, що кому давав і що кому не давав брат Михайло. Я був завантажений мистецькою і літературною працею, на інше у мене не вистачало часу.

- Скоро ми докажемо вам, на що ви тратили свій час.

 

Після натиснення слідчим кнопки за мною прийшов наглядач, а чекісти залишилися щось обговорювати. Слова Гальського мене насторожили. Виникла підозра, що оперативник має якусь додаткову інформацію, про яку не говорить, притримує на пізніше. Можливо, що у вигаданій мною легенді про підкинення мені машинопису "Мета статті не та..." не все стикується і КГБ піймало мене на брехні, але поки що не хоче розкривати карти. Слідчий також не приховував свого обурення, коли я сказав, що цей документ мені могли підкинути працівники КГБ. Мабуть, не варто було так говорити, та що сказав, то сказав, треба дальше виплутуватись. Непокоїли слова Гальського, що брат наліво і направо роздавав літературу. Звідкіля їм це відомо? Підслухали чи хтось розповів?

 

Я ж заспокоював себе тим, що, крім книг, листів, фотографій і надрукованого на машинці тексту "Мета статті не та...", у мене не забрали жодного документа самвидаву. Саме це давало мені, наївному в кагебістських хитрощах, підставу надіятись, що до мене важко буде за щось серйозне придратись.

 

Огидна то справа видумувати, брехати і чути звинувачення в брехні. Слова "брешете", "перестаньте брехати" начальник слідчого відділу Сєргадєєв і оперативник Гальський, що поперемінно заходили в кабінет слідчого, з особливою насолодою кидали мені в обличчя. Ті звинувачення збурювали душу, провокували на відвертість. Такі почуття мусили переживати й інші заарештовані. Мабуть, декому з них врешті-решт остогидло викручуватись і вони почали розповідати, як було все насправді. Створювалася ситуація, коли і так зле, і так не добре. Було передчуття, що проти мене чекісти почали готувати якусь тяжчу артилерію.

 

 

30 серпня до обіду дали мені спокій. Водили на прогулянку і щойно після обіду повели на допит.

 

ПРОТОКОЛ

допроса подозреваемого

гор. Львов                                                                                                                                                    30 августа 1965 г.

                                                     Допрос начато в 14 час. 50 мин.

                                                     Допрос окончен в 18 час. 45 мин.

Вопрос. Вам предъявляется изъятый при обыске в Вашей квартире документ антисоветского содержания, начинающийся словами "Мета статті не та..." и заканчивающийся словами "... під категорію "антисоветской контрреволюционной деятельности". Расскажите, от кого Вы получили эту статю?

Ответ. Предъявленная мне статья, начинающаяся словами "Мета статті не та..." и заканчивающаяся словами "... під категорію "антисоветской контрреволюционной деятельности", которая была изъята при обыске в моей комнате 26 августа 1965 года, мне была подброшена в библиотеке, о чем я подробно рассказал на предыдущем допросе.

Вопрос. Как Вы оцениваете содержание этой статьи?

Ответ. Предъявленная мне статья, которую я обнаружил на своем рабочем месте в библиотеке, и которая, как я считаю, была мне подброшена с провокационной целью, является антисоветского содержания. В этой статье автор выступает против рецензии, защищая статью об империализме, которая, судя по записке, является также антисоветского содержания, но я такую статью не знаю.

Вопрос. Когда, где и для какой цели Вы приобрели пишущую машинку?

Ответ. Имеющуюся у меня пишущую машинку марки "Москва" я купил примерно год тому назад во львовском ЦУМ-е за 110 рублей для личного пользования, т. е. для печатания статей для редакций газет и журналов, а также радио и телестудии.

Вопрос. Что из антисоветской литературы печаталось Вами или другими лицами на принадлежащей Вам пишущей машинке?

Ответ. На принадлежащей мне машинке я никаких антисоветских документов не печатал и другим лицам печатать на ней антисоветских документов не давал.

Вопрос. Сколько пишущих машинок было у Вашего брата Горынь Михайла Николаевича?

Ответ. Сколько было пишущих машинок у моего брата Горынь Михаила я не знаю.

Вопрос. При обыске в квартире Вашего брата Горынь Михаила Николаевича изъято ряд антисоветских документов, которые напечатаны на той же пишущей машинке, что и документ антисоветского содержания, изъятый при обыске в Вашей квартире. Чем Вы можете это объяснить?

Ответ. Это я ничем объяснить не могу.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                      Б. Горинь

 

Допросил: следователь следотдела

УКГБ по Львовской области ст. л-т                                                                                                                                     Боечко

(Там само. – Арк. 173-177)

 

1 вересня після сніданку чую у дверях знайомий скрегіт двох засувів і замка. Команда:

- На вихід! Руки назад!

 

На цей раз повели не до слідчого, а у фотолабораторію. Сфотографували в анфас, у профіль, зробили відбитки пальців. З тої процедури можна було зробити висновок, що мене прописують тут надовго. 

 

  

У кабінеті слідчого на мене чекала несподіванка.

- Є цікаві новини, – почав розмову Боєчко з тою самою кривою усмішкою на поморщеному, спитому обличчі. – Виявляється, у вас на помешканні було чимало цікавих речей, яких ми за першим разом не помітили. А ще у хаті батьків і в музеї, де ви працювали. Гляньте сюди – це все ваше багатство! – сказав з особливою єхидністю й показав на купи книжок і папок, що лежали в куті кабінету за моєю спиною. – Познайомтесь!

 

Слідчий дав мені два протоколи обшуків.

Протокол обшуку від 27 серпня був складений у хаті батьків, що мешкали в Ходорові, а наступний – за 30 серпня – після повторного обшуку в моєму помешканні у Львові. Ці документи часу заслуговують на те, щоб їх надрукувати, оскільки вони дають уявлення про рівень культури чекістів, брак у них елементарних знань з історії, літератури і мистецтва. У протоколи за примітивним принципом заносилось усе, надруковане до 1917 року в Києві і до 1944 року у Львові. Тому в перелік вилучених книг і журналів потрапляли й такі, що були надруковані при радянській владі від вересня 1939-го до червня 1941-го. Та найкраще про це свідчитимуть самі протоколи, які передруковую повністю. Почну з передруку протоколу обшуку в хаті моїх батьків, що відбувався 27 серпня.

 

ПРОТОКОЛ ОБЫСКА

гор. Ходоров                                                                                                                                                    27 августа 1965 г.

Оперативный уполномоченный УКГБ при Совете Министров УССР по Львовской области капитан Пинаев с участием Горина Николая Михайловича и понятых:

 

1. Олейник Ярослава Петровича, проживающего в Ходорове по ул. Мицкевича, № 49 и

2. Андруняк Ивана Николаевича, проживающего в Ходорове, ул. Львовская, № 17, с соблюдением ст. 180, 181, 183, 185, 186, 188 и 189 УПК УССР, на основании постановления от 26 августа 1965 г. произвел обыск у гр-на Горина Николая Михайловича в г. Ходорове по ул. Львовской, № 19.

 

Участвующим в обыске лицам разъяснено их право присутствовать при всех действиях следователя (оперработника), производящих обыск, и делать заявления по поводу их действий. Понятым, кроме того, разъяснена на основании ст. 127 УПК УССР их обязанность удостоверить факт, содержание и результаты обыска.

 

                                                           Обыск начат в 19 час. 40 мин.

                                                           Окончен в 24 час. 00 мин.

 

Горину Николаю Михайловичу было предложено выдать имеющуюся у него в доме антисоветскую и другую враждебную советской власти литературу, книги, рукописи и другое. Горин заявил, что таковой антисоветской литературы он не имеет и выдать не может.

 

После этого был произведен обыск, при котором обнаружено и изъято:

1. Книга неизвестного автора, издательство "Просвита" – Календарь на украинском языке. 1 штука.

2. Брошюра "Життя и творчости Шевченко" – автор В. Щурат. Издана в 1914 г. во Львове. 1 шт.

3. Книга А. Крушельника "Ив. Франко", издана Киев-Ляпциг. 1 шт.

4. Журнал "Литература и мистецтво", 1940 г. изданый в гор. Львове. 1 шт.

(Цей журнал видано у Львові при радянській владі – після "визволення" у 1939 році)

5. Книга М. Соневицкого "Мермидонский лицарь", издания 1936 г., гор. Львов. 1 шт.

6. Книга "Психология", автор Эрузалем. 1 шт. Год издания 1921, "Бистриця".

7. Брошюра "Ив. Франко", автор В. Дорошенко, издания "Громада". 1 шт.

8. Книга, авт. Дмитро Дорошенко "Пантелеймон Кулиш", изданная в Лейпциге. 1 штука.

9. Книга "История Украинской культуры". Автор Крипякевич, издание Ивана Тиктора в г. Львове. 1937 г.

10. Брошюра "Хмельниччина и ее хиби", автор Томашевский. Издательство "Гайдамаки", Львов. 1906 год.

11. Книга "Листування Леси Украинки з Маковием", автор Вас. Симович. 1938 г. издания, Львов, "Хортица".

12. Книга издательства "Народная Дума" – с 15 по 122 страницу.

13. Журнал "Нови шляхи", 1930 г. издания. 1 шт.

14. Журнал "Мистецтво", 1938 г. издания, гор. Львов. 2 шт.

15. Книга без обложки на украинском языке, начинающаяся с 5-й страницы и кончающаяся страницей № 80. 1 шт.

16. Брошюра "Люба – згуба", автор Ю. Федькович. Издательство 1940 г., Краков. 1 шт.

17. Брошюра "Хмельниччина", автор М. Грушевский, издания 1901 г., Львов.

18. Общие тетради с рукописями в количестве 17 штук.

19. Стихотворения авторов: Сидоренко, Енько, Малиновского, Стуса, напечатанные на машинке и написанные от руки, на 33 листах.

20. Конверты с письмами на имя Горинь Богдана в количестве 128 штук.

21. Стихотворения неизвестных авторов, написанные от руки на 17 листах.

22. Рукопись "Живой сон", исполненная фиолетовыми чернилами на 51 листе.

23. Пофамильный список, отпечатанный на машинке и написанный от руки под заголовком "Список початкивцив" на 8 листах.

24. Книга "Прирва" автора Федора Дудко издания 1931 года, г. Львов.

25. Различные записи, исполненные чернилами, на 48 листах.

26. Журнал "Нови шляхи" № 4, издания 1931 г. и № 2, издания 1929 г.

27. Журнал "Сьогочасне и минуле", издания 1939 года. 1 шт.

28. Книга "Чорна Индия" "Молодой Музи", изданная 1937 г. Львов, с предисловием М. Рудницкого.

29. Книга "На стоци гир", автор Василь Пачовский, издания 1907 г., Львов.

30. Рукопись, исполненная на пишущей машинке, начинающаяся словами: "Широкоплечий двадцатеричный юнак..." и заканчивающаяся: "...не побачив би бильше Иван ридных зелених Карпат".

31. Рукопись, исполненная на пишущей машинке, начинающаяся словами: "Справжня зрилисть приходит...", подписанная Богданом Горинь.

32. Дневник, исполненный от руки фиолетовыми чернилами, начинающийся: "Ну и встругнув Павлычко..." и оканчивающийся: "... справди так буде краще".

33. Стихотворение, написанное от руки синими чернилами, начинающееся словами: "Я, ленинец..." и оканчивающееся словами: "...не ждить вид нас пощады колись", на 5 листах.

34. Тетради с разными записями, 9 шт.

35. Рукопись – "материал к тематике, посвященной памяти Шевченка", исполненная синими чернилами, на 18 листах.

36. Записные книжки в обложке зеленого цвета, две штуки, в коричневом – одна и черном – одна, всего 4 штуки.

37. Письма неизвестных авторов на 119 листах.

38. Гравюра из гипса под названием "Облога Хустского замку народным героем Миколой Шугаем".

39. Фотокарточки разные, 136 шт.

40. Папка с различными записями порванная, из картона.

 

Все вышеперечисленные рукописи и литература – книги были обнаружены на книжных стеллажах, в тумбочке, чемодане и трех комнатах Горинь Николая Михайловича.

 

Заявления и замечания понятыми и присутствующими не поступили.

 

Протокол нами прочитан, записано правильно, замечаний не имеется.

Понятые: (підписи)

 

Присутствующие – Горинь.

Оперработник УКГБ капитан Пинаев

Копию протокола обыска получил "..." августа 1965 года.

От подписи протокола обыска Горин отказался.

От получения копии протокола Горин отказался без всяких на это причин:

Понятые:                                                                                                                                                            1. (підпис)

                                           2. (нема підпису)

Сотрудник УКГБ                                                                                                                                                            (підпис).

 

Коли перечитав список вилучених книг, у мене було таке відчуття, що мене спочатку вкинули у морозяну воду, а опісля – в кип'яток. Стиснулося серце, важко було дихати. Ці книги були моєю гордістю, ними захоплювалися Іван Світличний із сестрою Надійкою, коли приїжджали до мене в Ходорів. Я не міг їх відірвати від стелажа, казали, що заради цих книг можна було б залишитись у Ходорові на цілий місяць. Іван просив, щоб і йому роздобути щось із подібної літератури. Тепер ці унікуми лежать зв'язані у кабінеті слідчого і вже ніхто ніколи не зможе взяти їх в руки, погортати, помилуватись їхнім виглядом, поцікавитись їхнім змістом. У жодній бібліотеці у вільному доступі більшості з цих книг немає, вони – у спецфонді, куди не просто домогтися дозволу на користування. 

 

 

Бібліофіли знають, що означає придбати або втратити унікальну книгу. Мій внутрішній стан був на рівні розпуки. На якусь мить я забув, де перебуваю, яка буде моя доля – мною заволоділо відчуття великої втрата. Воно подвоїлось, коли я почав читати ще один документ.

 

То був протокол повторного обшуку, що був проведений без мене в моєму помешканні на вулиці Театральній, 23. Я перебіг очима, щоб зорієнтуватися, що вилучено цього разу. Серед переліку були конспекти, друковані й писані від руки мої статті, але першою в списку вилучених речей була видана у Мюнхені книжка Кошелівця "Панорама найновішої літератури в УРСР" ("Пролог", 1963). 

 

 

Важко сказати, чи був повторний обшук пов'язаний з моїм наполяганням, щоб слідчий переказав братові Миколі або дружині брата Михайла Олі передати мені теплу білизну і забрати всі мої, речі з помешкання, яке я винаймав у будинку театру ім. Марії Заньковецької. Можливо, що таке настирливе нагадування могло викликати у чекістів якесь підозріння, хоча можливий і інший варіант. Чекістам могло видатись, що вилучених під час першого обшуку матеріалів було замало, а тому вирішили ще раз перетрусити мою кімнату. Єдине, що не підлягало сумніву: на цей раз вони забрали все, що викликало у них якесь підозріння.

 

ПРОТОКОЛ ОБЫСКА

гор. Львов                                                                                                                                                              30 августа 1965 г.

Сотрудники УКГБ при Совете Министров по Львовской области капитан Лиходед, старший лейтенант Грак и лейтенант Коленко с участием хозяйки квартиры Зелинской Стефании Львовны и понятых:

1. Гирнык Евгении Ивановны, ул. Театральная, 23, кв. 59, и

2. Зайцева Сергея Николаевича ул. Театральная, 23 кв. 25,

с соблюдением ст. 180, 181, 183, 185, 186, 188 и 189 УПК УССР, на оснований постановления от 30 августа 1965 г. произвел обыск у гр-на Горынь Богдана Николаевича.

 

Участвующим в обыске лицам разъяснено их право присутствовать при всех действиях следователя (оперработника), производящих обыск, и делать заявления по поводу их действий. Понятым, кроме того, разъяснена на основании ст. 127 УПК УССР их обязанность удостоверить факт, содержание и результаты обыска.

                                                          Обыск начат в 13 час. 15 мин.

                                                          Окончен в ... час.... мин.

(Знову не вказано, о котрій годині закінчився обшук)

 

Зелинской Стефании Львовне было предложено выдать антисоветскую литературу и записи, принадлежащие Горынь Богдану Николаевичу. Зелинская Стефания Львовна ответила, что о месте хранения антисоветской литературы и записей она ничего не знает.

 

После этого был произведен обыск, при котором обнаружено и изъято:

 

1. При входе в комнату на этажерке с правой стороны – книга "Панорама найновишои литературы в УССР", видавництво "Пролог", 1963, на 367 стр.

2. Книга "Украина", издана Львів, 1925 р., стр. 118 по 181.

3. При входе в комнату на книжной полке с левой стороны – книга "Боротьба українського народу за волю і незалежність".

4. Книга "Три портрети", автор Богдан Лепкий, издана Львов, 1937, на 161 стр.

5. На книжной полке с левой стороны – книга "Популярна історія Товариства "Просвіта", издана Львов, 1932, на 265 листах.

6. Книга без обложки, начинающаяся словами: "Слово від автора" и оканчивающаяся словами: "...недоброму вітрі зі Сходу", на 271 странице.

7. Книга "Каталог виставки сучасної української графіки", издана Львов, 1932 год, без нумерации страниц.

8. Книга без обложки, начинающаяся с 33 стр. словами: "Який же український лад є найкращий?" и оканчивающаяся на 80 стр. словами: "... Себто тайна поліція змагала до того", от 81 до 116 стр.

9. Книга "Искусство древней Руси и Украини", издательство Союз, 1919 год, на 111 стр.

10. Книга "Наше письменство", автор Богдан Лепкий, издана Краков, 1941 г., на 135 стр.

11. Книга "До джерел", автор М. Зеров, українське видавництво, 1943, Краків - Львів, на 271 стр.

12. Книга В. Винниченко "Твори", том II, издана Киев-Відень, 1919р., на 251 стр.

13. Книга В. Винниченко "Твори", том І, издана Киев, 1919 р., на 259 стр.

14. Брошюра С. Томашевский "Десять літ українського питання в Польщі", Львів, 1929 р., на 48 стр.

15. Книга "Історія української культури", автор І. Крипякевич, на 718 стр., Львов, 1937 р.

16. Книга В. Винниченко "Твори", том IX, издана Київ-Відень, 1919, на 246 стр.

17. "Каталог Альманах", издан Львів, 1943, без нумерации страниц.

18. Стихи, підпис власний: Микола Холодний, "Вінок", отпечатано на пишущей машинке в обложке светло-зеленого цвета, размером 19Ч29 см, на 114 листах.

19. Тетрадь черного цвета размером 20Ч29 см., белая бумага в клеточку с записями синими чернилами на 4 листах, начинающаяся словами:" 1 (серпень)" и оканчивающаяся словами: "... говорити в очі правду".

20. Тетрадь голубого цвета размером 20Ч29 см, розовая бумага в клеточку с записями синим чернилом на 4 листах, начинающаяся словами: "Украинська література" и оканчивающаяся словами: "...теорія і політика".

21. Тетрадь черного цвета (обложка) размером 16Ч25 см, белая бумага в клеточку с записями синими чернилами на 5 листах, начинающаяся словами:

"Сучасна література в УРСР" и оканчивающаяся словами:"... на половину".

22. Тетрадь, обложка коричневого цвета размером 16Ч25 см, бумага белая в клеточку с записями синими чернилами на 12 листах, начинающихся словами: "Святослав Гординський" и оканчивающихся словами: "...Радянської України".

23. Записи на 14 листах белой бумаги размером 30Ч24 см, исполненные с 1 по 11 страницу на машинке и с 12 по 14 страницу от руки синими чернилами, начинающиеся словами: "Невидима нитка" и оканчивающиеся словами: "Богдан Горинь".

24. Записи на 8 листах белой бумаги размером 30Ч21 см, исполненные на пишущей машинке, начинающиеся словами:".. .загальне обличчя" и оканчивающиеся словами: "... який має своє".

25. Записи на 5 листах белой бумаги размером 30Ч21 см, исполненные на пишущей машинке, начинающиеся словами: "... загальне обличчя" и оканчивающиеся словами: "Львів, Драгоманова, 42".

26. Записи на 5 листах белой бумаги размером 19Ч26 см, исполненные на пишущей машинке, начинающиеся словами: "... У пошуках Тарасових" и оканчивающихся словами: "...не судилось".

27. Записи на 3 листах белой бумаги размером 20Ч29 см, исполненные на пишущей машинке, начинающиеся словами: "Ф. Я. Раскольников" и оканчивающиеся словами: "Ф. Раскольников".

28. Записи на листах белой бумаги размером 21Ч30 см, исполненные на пишущей машинке, начинающиеся словами: "... Правлению Союза художников СССР" и оканчивающиеся словами: "... виновных".

29. 110 конвертов с письмами и 30 конвертов без писем и 15 открыток, опечатанные в папке сургучной печатью Управления КГБ за № 121.

30. Разные записи на 34 листах, опечатанные в папке сургучной печатью Управления КГБ за № 121.

31. Стихи на 190 листах, опечатанные сургучной печатью Управления КГБ за № 121.

32. 89 писем без конвертов и 193 фотографии, опечатанные в папке сургучной печатью Управления КГБ за № 121.

33. 10 блокнотов с записями, опечатанные в папке сургучной печатью Управления КГБ за № 121.

34. Различные записи в отношении Свитлычного на 18 листах, Драча на 57 листах и Винграновского на 36 листах, опечатанные в папке сургучной печатью Управления КГБ за № 121.

35.4 бобины магнитофонной ленты, опечатанные сургучной печатью Управления КГБ за № 121.

36. Фотопленка 24Ч36 в касете, опечатанная печатью Управления КГБ за № 121.

 

Заявлений и замечаний со стороны понятых и присутствующих не поступило.

 

Протокол нами прочитан, записано правильно, замечаний не имеем.

Понятые:                                                                                                                                                             1. (підпис)

                                                                                                                                                                            2. (підпис)

Присутствующие:                                                                                                                                                  (підписи)

Оперработники:                                                                                                                                                       Лиходед

                                  Грак

                                  Коленко

Копию протокола обыска получила 30 августа 1965 г. Зелинская

 

  

Книги, вилучені після повторного обшуку, були моєю гордістю. Їх я показував Анатолію і Валерію Шевчукам, Миколі Сингаївському, Роберту Третьякову, Івану Виргану, В’ячеславові Чорноволу – усім, хто приїжджав з різних міст України і переступав поріг мого помешкання. "Отакого у Києві не знайдеш і не побачиш!" – приговорювали вони, гортаючи старі книги та журнали. Усе, що забрано і лежить тепер купою у кімнаті слідчого, потрібне було мені для праці, для реалізації задумів, які, через захоплення іншою діяльністю, відкладав на пізніше. Читання протоколів обшуку було прощанням із дорогим мені світом. Тепер інша реальність.

 

Коли я відірвав очі від читання і глянув на слідчого, він, побачивши мій похмурий вигляд, задоволено запитав:

- Прочитали?

- Прочитав.

- Що скажете?

- Скажу, що ті, хто робив обшук, абсолютно неграмотні люди. Те, що тут лежить, не має жодного відношення до антирадянських документів, які вас цікавлять.

 

Ці слова дуже не сподобались Боєчку. Він з притиском промовив:

- Це ми ще побачимо! – і почав ставити питання, що стосувались вилучених матеріалів при повторному обшуку.

 

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА

гор. Львов                                                                                                                                                      1 сентября 1965 г.

                                                             Допрос начат в 11 час. 00 мин.

                                                             Допрос окончен в 16 час. 10 мин.

                                                             (с перерывом на обед с 1300 до 1430).

 

Вопрос. Вам предъявляется изъятая в Вашей комнате при повторном обыске тетрадь в коричневой дерматиновой обложке с заглавием "Питання образотворчого мистецтва і літератури" с записями, которые на второй странице начинаются словами: Святослав Гординський – "Шевченків пам'ятник у Вашінгтоні" и заканчиваются словами: "... дав стимул культурному життю Радянської України". Объясните, какие записи содержатся в этой тетради?

Ответ. Предъявленную мне тетрадь в коричневых дерматиновых обложках я осмотрел. Эта тетрадь принадлежит мне и записи в ней сделаны мною. В тетради сделаны выписки из ряда статей, напечатанных в журнале "Сучасність". Эти статьи, из которых сделаны выписки, следующие: Святослав Гординський – "Шевченків пам'ятник у Вашінгтоні", Іван Кошелівець – "Де наш Шевченко?", Еммануїл Райс – "Про стиль і відсутність стилю", Іван Лисяк-Рудницький "До стану української науки в СРСР". Выписки из журнала "Сучасність" сделаны мною для ознакомления из искусствоведческой мыслью, существующей в украинских эмигрантских кругах за рубежом. Особенно меня как искусствоведа интересовали статьи, в которых говорится об истории и оценках строительства памятника Шевченко в городе Вашингтоне. Поскольку об этих вопросах ничего не говорилось в нашей печати, я при представившейся мне возможности сделал выписки из журнала "Сучасність" и вместе с тем как филолог по образованию сделал выписки из статьи о стиле и состоянии науки в СССР. Эти записи являются моими рабочими материалами, которые я надеялся критически использовать в своей научной работе.

Вопрос. Что собой представляет журнал "Сучасність"?

Ответ. Журнал "Сучасність" – это литературно-художественный журнал, который издается украинской националистической эмиграцией за рубежом. На этот журнал у нас нет подписки.

Вопрос. Где же Вы получили журнал "Сучасність"?

Ответ. Я не могу вспомнить, кто мне давал его читать.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                           Горинь

Допросил: следователь следотдела УКГБ ст. л-т                                                                                                                    Боечко

(Там само. – Арк. 178-181)

 

Допит був з перервою на обід, але краще б я не обідав. Після нього я почував себе дуже погано. До обіду вів нормальний діалог зі слідчим, а після мені взагалі не хотілося говорити, я чув і не чув запитань Боєчка. Не знаю, що мені підсипали до баланди, проте не сумніваюсь, що не обійшлося без використання психотропних препаратів, бо така різка зміна у самопочутті не могла прийти випадково і раптово. Мене хилило на сон, деякі питання слідчий повторював двічі. Я був абсолютно до них байдужий. До мене голос Боєчка доходив з трудом, наче говорив він до мене здалеку. Вперше підписав протокол, не прочитавши написаного. Від дня арешту мені було холодно у камері, але я не почував себе хворим, навпаки, відчував бадьорість. А тут раптом така зміна самопочуття. Боєчко бачив, що зі мною коїться щось недобре. Сказав, що повідомить лікаря. Після допиту я повертався в камеру наче не своїми ногами. Подумав, що найкраще полежати. Відкрилися дверцята. Голос медсестри Каті:

- Мне сказали, что вы заболели. Наверное, простуда. Я принесла вам лекарство, выпейте и все пройдет.

 

Ватяними ногами підійшов до дверцят-годівниці. Медсестра поклала мені на долоню якусь велику зеленувату пігулку. Таку в житті бачив уперше. Мені було так зле, що навіть не задумувався над тим, пити цю пігулку чи не пити. Ковтнув її і провалився у глибокий сон.

 

Вранці пробудився від неможливості повернутися на другий бік. Що за диво? Ноги не слухаються. Враження таке, наче їх склеїли. Спробував, чи можу сісти. Можу, а встати не під силу. Глянув на двері: крізь вічко за мною спостерігає наглядач. Повинен би кликати на прогулянку, але не кличе, отже, знає, що не можу ходити. Роздумую, що це все має означати? Невже параліч ніг?

 

Якщо це справді частковий параліч, то що робити в такій ситуації? У поясі можу згинатися, але закостеніли таз і суглоби ніг. Зусиллям прогинаючись у поясі, масажую стегна, коліна. Спочатку однієї ноги, потім другої. Розминаю руками таз, пропихаю долоні між коліна і пробую, наче клином, розіпхати ноги. Нічого не виходить. Починаю все спочатку. Відкрилися дверцята годівниці:

- Кушать будешь?

Заперечно кручу головою.

- Заболел?

 

Підтверджую кивком голови. Далі масажую таз, але верхня частина ніг скута, наче замком. Почав вигадувати різні способи, щоб зрушити їх. Якщо я можу сісти, треба пробувати нагинатися вперед і назад. Минає година, друга. Час стає вічністю. Нарешті спромігся висунути вперед на довжину стопи одну ногу, потім другу, але не можу їх розширити. Почав поволі човгати по камері. Наступного дня мені легше, а слідчий наче забув про мене. Що це мало б означати? Можливо, хочуть залякати, дати зрозуміти, що все можуть зі мною зробити, якщо "не перестану нагло брехати". Отже, таким способом намагаються змусити мене давати покази, які б їх задовольняли.

 

Якщо гебісти ставили собі таку мету, то багато чого досягли: мені справді було страшно. Я уявив себе калікою, що заледве пересувається по землі, а мені ще не сповнилось 30 років. Мати стільки задумів, стільки планів, таку енергію і, не встигши реалізувати їх, стати калікою? Від одних думок темніло в очах. Та й бачити став гірше: предмети втратили свої реальні контури, все наче в тумані. Домагатись, щоб прийшов лікар? Та якщо заберуть в лікарню, то там можуть зі мною зробити все, що захочуть.

 

Третього вересня після обіду я повільно почав ходити з кута в кут по камері. Щойно четвертого вересня мене повели до слідчого. Коли йшов довгим коридором, було таке відчуття, наче все приміщення заповнене мрякою, предмети і люди втратили реальні контури. Почував себе дуже погано. Порівнював свій стан із попередніми десятьма днями, коли, попри те, що було нестерпно холодно, не покидала мене стійкість духу, був задоволений з придуманої легенди, яким чином потрапив до мене машинописний текст "Мета статті не та..." І хоча мої пояснення сердили Боєчка, від чого на його худому обличчі гуляли жовна, мені було легко на душі, міг навіть жартувати, а тепер появився страх, що зі мною можуть зробити щось недобре, бо від них всього можна очікувати. З думки не сходили погрозливі репліки начальника слідчого від ділу Сєргадєєва і оперативника Гальського, які, заходячи в кабінет слідчого, грубо кидали мені в обличчя слова, що я зводжу наклеп на працівників КГБ, що я безсоромний брехун, знаю набагато більше, ніж говорю, а тому гірко розплачуватимусь за наклепи і брехню.

 

Я усвідомлював, що гебісти підсипали до баланди або чаю психотропні речовини й таким чином вивели мене з нормального фізичного стану. Якщо така практика триватиме, зроблять мене калікою, я не здатний буду реалізувати свою енергію, коли вийду з тюрми. Отже, необхідно під час допитів маневрувати, можливо, така зміна поведінки на слідстві зупинить використання супроти мене недозволених засобів впливу. Очевидно, що це були наївні розрахунки.

 

На цей раз Боєчко, не питаючи мене, як себе почуваю, не дивлячись мені в очі, почав читати заготовлений документ:

 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

(о привлечении в качестве обвиняемого)

гор. Львов                                                                                                                                                              4 сентября 1965 г.

 

Следователь следственного отдела УКГБ при Совете Министров УССР по Львовской области старший лейтенант Боечко, рассмотрев материалы уголовного дела № 107 в отношении

Горынь Богдана Николаевича, 10 февраля 1936 года рождения, –

 

Установил:

Материалами дела Горынь Богдан Николаевич достаточно изобличается в том, что он, проживая в гор. Львове, в целях подрыва Советской власти вместе с другими лицами занимался изготовлением и распространением антисоветских националистических документов, содержащих клеветнические измышления на советский государственный и общественный строй.

 

На основании изложенного и руководствуясь ст. ст. 131, 132 и 140 УПК УССР, –

 

Постановил:

Привлечь Горынь Богдана Николаевича в качестве обвиняемого по настоящему делу, предъявив ему обвинение в преступлении, предусмотренном ст. 62 часть І УК УССР, о чем объявить ему под расписку.

 

Копию настоящего постановления направить прокурору Львовской области.

Следователь УКГБ – ст. лейтенант                                                                                                                                     Боечко

 

"Согласен"

Начальник следственного отдела УКГБ при СМ УССР по Львовской области подполковник                                      В. Сергадеев

 

Постановление мне объявлено 4 сентября 1965 года. Сущность предъявленного обвинения, а также права обвиняемого, предусмотренные ст. 142 УПК УССР мне разъяснены           Б. Горинь

 

Постановление объявил, сущность предъявленного обвинения и права обвиняемого разъяснил.

 

Следователь УКГБ ст. лейтенант                                                                                                                                          Боечко

(Там само. – Арк. 183-184)

 

Коли я підписував постанову, звернув увагу, що текст наче розпливався перед очима. То був уже не той гострий зір, який давав мені можливість у перловій каші вишукувати черв'ячки, – тепер я вже їх не побачив би. На щастя, хвороба не вплинула на мою свідомість, але те, що відбулося з моїм фізичним станом, змусило задуматись, чим все це може закінчитися. Втратою зору, паралічем? Треба було якнайскоріше вибиратися з того капкана. Єдиний спосіб – заокруглювати слідство, підводити слідчого до думки, що все розкрито. Затягування небезпечне ще й тому, що гебісти можуть вишукувати контакти, які залишились у тіні, а тому необхідно змінювати тактику: від вигадок, які їх дратують, доведеться перейти до "правдивих" показів, як це раніше від мене зробили Іван Гель, Мирослава Зваричевська, Михайло Косів, Михайло Осадчий, з протоколами яких мене знайомив Боечко і слідчі зі сусідніх кабінетів. То була постійна метода гебістів: хвалити інших, ставити їх за приклад і ганити тих, свідчення яких їм не подобались. Внутрішньо готував себе до зміни тактики поведінки під час слідства, але зовні не проявляв цього.

 

Ознайомивши мене з постановою, Боечко почав допит.

 

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА

гор. Львов                                                                                                                                                  4 сентября 1964 г.

                                                  Допрос начат в 11 час. 20 мин.

                                                  Допрос окончен в 14 час. 30 мин.

 

Вопрос. Вам предъявляется постановление от 4 сентября 1965 года о привлечении Вас в качестве обвиняемого по ст. 62 ч. 1 УК УССР. Вы признаете себя виновным в предъявленном Вам обвинении?

Ответ. Постановление от 4 сентября 1965 года о привлечении меня в качестве обвиняемого по ст. 62 ч. 1 УК УССР мною прочитано. В предъявленном мне обвинении по ст. 62 ч. 1 УК УССР я виновным себя признаю частично.

Вопрос. В чем конкретно Вы признаете себя виновным?

Ответ. Я признаю себя виновным в том, что я читал рукописные материалы антисоветского содержания, которые попадали ко мне наряду с неопубликованными литературными произведениями молодых украинских литераторов Симоненко, Драча, Винграновского, Лины Костенко, Дзюбы и других, и эти материалы давал читать другим лицам.

Вопрос. Назовите антисоветскую литературу, с которой Вы знакомились и распространяли.

Ответ. Я знаю о существовании следующих материалов, которые ходили по рукам:

1. Документ под названием "Дванадцять питань із суспільствознавства".

2. Статья "З приводу процесу над Погружальським".

4. Письмо "Відповідь матері Василя Симоненка".

5. Националистический журнал "Сучасність", издаваемый за границей украинской эмиграцией.

6. Книга "Панорама найновішої літератури в УРСР".

 

Кроме указанной литературы я знакомился и с другими документами антисоветского содержания, названия которых в настоящее время не помню.

 

Вопрос. От кого Вы получали для ознакомления и кому передавали литературу антисоветского содержания?

Ответ. Ознакомление с этими материалами было чисто случайным, не носило какого-то организованного порядка и поэтому мне сейчас трудно вспомнить, от кого я получил тот или иной материал и кому его отдал.

Вопрос. Каким образом попадала в СССР антисоветская националистическая литература, издаваемая за рубежом?

Ответ. Мне трудно сказать что-нибудь конкретно о путях проникновения в СССР националистической литературы, издаваемой за рубежом. Я считаю, что такая литература могла доставляться из-за границы через туристов и других лиц, приезжающих в СССР. Так, я слыхал, что во время какой-то выставки в Киеве одна из участниц этой выставки раздавала посетителям репродукции картин и книги. С этой личностью я не знаком, от нее никакой литературы не получал. Выставка, о которой я говорю, кажется, была организована в Киеве, из Соединенных Штатов Америки.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                   Б. Горинь

Следователь следотдела УКГБ по Львовской области ст. л-т                                                                                         Боечко

(Там само. – Арк. 184-189)

 

Боєчко час від часу глипав на мене, бачив, що я себе зле почуваю. Можливо, мав намір ще про щось питати, але вирішив припинити допит. Наступного дня, 5 вересня, я весь день пролежав, наче колода. Їсти не хотілося, хилило на сон. 6 вересня після прогулянки повели до слідчого. Він насамперед прочитав уривки з протоколу допитів Михайла Осадчого, в яких йшлося про мене. Відштовхуючись від попередньої розмови, слідчий вирішив дещо уточнити під час допиту 6 вересня 1965 року, що тривав з 11-15 до 16-45 (з перервою на обід з 13-00 до 14-15).

 

Вопрос. На предыдущем допросе Вы показали, что Вам было известно о существовании ряда антисоветских документов. Расскажите, от кого Вы получили документ антисоветского содержания под заглавием "Неповні тези для обговорення"?

Ответ. Документ под названием "Тези...", точного заглавия этого документа не помню, я получил для ознакомления примерно в конце 1964-го или в первых месяцах 1965 года. Кто мне дал этот документ, я сейчас не помню, но знаю, что его я давал для прочтения моему товарищу Осадчему Михаилу и просил его написать свои мысли о "Тезах..." Когда через месяц или два он отдал мне "Тези...", то, перечитывая сделанные им заметки, я сделал вывод, что они являются поверхностными, и решил их сжечь, что и сделал. "Тези..." некоторое время я носил у себя в кармане, не осмеливаясь их кому-либо больше показывать. В конце их я также решил сжечь, чтобы не иметь неприятностей. Сжег я "Тези..." в печке в своей комнате примерно через 2-3 недели после того, как их мне отдал Осадчий.

Вопрос. Кто, кроме Осадчего Михаила, знал о том, что у Вас был антисоветский документ с названием "Неповні тези для обговорення"?

Ответ. О том, что у меня был этот документ, кроме Осадчего, знал мой брат Горынь Михаил, который, как я сейчас вспомнил, дал мне его. "Тези..." брат мне передал в своей комнате и сказал, чтобы я прочитал его и высказал свои впечатления. Этот документ был изготовлен в виде фоторепродукции на двух листах фотобумаги размером примерно 6x9 см. От кого Михаил получил "Тези..." в таком виде, я не знаю. О том, что впоследствии сжег "Тези...", брату я не говорил и никаких своих отзывов по этому документу не составлял и ему не давал.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                       Б. Горинь

Допросил: следователь следотдела УКГБ ст. лейтенант                                                                                                     Боечко

(Там само. – Арк. 190-193)

 

У подальших допитах я відповідав, перебуваючи в глибокій депресії. Мене мучив чужий, не властивий мені стан пригнобленого самопочуття. Заволоділо єдине бажання: якнайскоріше вирватись із лабетів КГБ. Я картав себе за свою задерикуватість, за вигадку, що машинописний текст "Мета статті не та..." підкинули мені в бібліотеці працівники КГБ. Якщо б не ці вигадки, роздумував я собі, можливо, вони не вдалися б до підмішування в їжу психотропних речовин. Велетенське колесо слідства не зупинялось ні на мить: допити тривали, питання ускладнювались.

 

 

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА

гор. Львов                                                                                                                                                     7 сентября 1965 г.

                                                 Допрос начат в 14 час. 45 мин.

                                                 Допрос окончен в 17 час. 05 мин.

 

Вопрос. Какую еще литературу антисоветского содержания Вы получали от своего брата Горынь Михаила?

Ответ. У Михаила я также брал националистический журнал "Сучасність", который издается украинской эмиграцией за границей. Этот журнал я взял у него на квартире примерно 5-6 месяцев тому назад. Всего у Михаила было 2 или 3 номера журнала "Сучасність" за 1964 год. Я взял у Михаила 7-й и 8-й номера и сделал себе выписки из статей, помещенных в этом журнале, по вопросу о строительстве памятника Шевченко в Вашингтоне и из статьи "О стиле, и о науке в СССР". В этих журналах были и другие статьи, но они меня интересовали меньше. После того, как я сделал себе выписки из этих двух журналов "Сучасність", я отнес их на квартиру Михаила, но кому их возвратил – Михаилу или его жене Ольге – я точно не помню.

Вопрос. Какое оформление имели эти журналы?

Ответ. Обложки имели желтоватый цвет. В журнале со статьями о памятнике Шевченко в Вашингтоне была вклеена репродукция памятников Шевченко, построенных в Москве и Вашингтоне. Других иллюстраций в журнале не было.

Вопрос. Кого Вы знакомили с имеющимися у Вас журналами "Сучасність"?

Ответ. Я точно не помню, кого познакомил с журналами "Сучасність", которые взял у брата, но мне кажется, я их показывал моему товарищу Михаилу Осадчему, работавшему преподавателем на кафедре журналистики во Львовском государственном университете.

Вопрос. Откуда у Михаила были журналы "Сучасність"?

Ответ. Михаил мне не рассказывал, откуда у него эти журналы.

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                         Горинь

Следователь следотдела УКГБ ст. лейтенант                                                                                                                       Боечко

(Там само. – Арк. 194-197)

 

Перед допитом 8 вересня, що тривав з 15-15 до 18-15, Боєчко вручив мені для ознайомлення машинописні аркуші з відгуками на книги, що були вилучені у мене під час обшуку. Це була своєрідна відповідь на моє обурення, що вилучені у мене книжки не мають жодного відношення до справи. Під характеристиками на книги, що були надруковані у Львові до вересня 1939 року, поставили свої підписи заступник директора Львівської державної наукової бібліотеки (підпис нерозбірливий) і завідувач спецфонду тієї самої бібліотеки В. Машотас. На відому книгу "Історія української культури" – під редакцією д-ра Івана Крип'якевича, Львів, видання Івана Тиктора, 1937 р. – було дано такий відгук:

 

"Вся книга просякнута духом українського буржуазного націоналізму, позначена впливом антинаукової буржуазно-націоналістичної концепції "школи" Грушевського" (Там само. – Т. 19. – Арк. 65)

 

На моє запитання, яка подальша доля вилучених у мене книг, Боєчко пояснив, що усі книги з такими і подібними характеристиками буде передано у спецфонд ЛДНБ. Якщо виявиться, що такі книги у спецфонді уже є, зайві примірники підлягають спаленню.

 

Характеристики книгам, що були надруковані за кордоном, давали київські вчені мужі – старший науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР, кандидат філологічних наук Бородін і завідувач відділу історії філософської і соціологічної думки на Україні Інституту філософії АН УРСР, кандидат філософських наук В. Ю. Євдокименко.

 

Знайомство з відгуками на вилучені книги було для слідчого Боєчка своєрідним вступом перед тим, як почати розпитування про книгу "Панорама найновішої літератури в УРСР", на яку Бородін дав таку характеристику: "Книжка має антирадянське та націоналістичне спрямування" (Там само. – Арк. 89).

 

Вопрос. У кого Вы взяли изъятую при обыске в Вашей квартире книгу "Панорама найновішої літератури в УРСР"?

Ответ. Книгу "Панорама найновішої літератури в УРСР" я взял у своего брата Горынь Михаила. Она заинтересовала меня как сборник опубликованных в советской печати литературных произведений молодых украинских советских писателей. Книга составлена Кошеливцем, который написал к ней небольшое предисловие. Издана националистическим издательством за рубежом. Поскольку в книге собраны произведения молодых украинских литераторов, она заинтересовала меня и я оставил ее у себя. Михаил не спрашивал меня об этой книге и она все время находилась у меня.

Вопрос. Где Михаил достал книгу "Панорама найновішої літератури в УРСР"?

Ответ. Он мне об этом не говорил и я его не спрашивал.

Вопрос. Кому Вы показывали имеющуюся у Вас книгу "Панорама найновішої літератури в УРСР"?

Ответ. С этой книгой я не крылся, так как в ней были помещены произведения, напечатанные в периодической советской печати и поэтому показывал ее моим знакомым, кому именно, сейчас не помню.

Вопрос. В процессе расследования по делу у ряда лиц изъяты фоторепродукции предисловия к книге "Панорама найновішої літератури в УРСР". Кому Вы давали эту книгу для производства репродукций с предисловия?

Ответ. Книгу "Панорама найновішої літератури в УРСР" я решил оставить себе для использования в литературно-критических исследованиях. Поскольку весь материал книги, кроме предисловия, был известен, я решил сделать фотокопию предисловия и отдать его Михаилу. Так как я фотографировать не умею, то решил сделать фотокопию предисловия у фотографа-профессионала, работающего фотографом во Львовском историческом музее. Этот фотограф часто изготовлял для меня фотографии произведений львовских художников. Фамилию его не припоминаю, знаю что по имени его зовут Володя. Я обратился к нему с просьбой сделать эту работу. При мне он фотографировал предисловия и когда я зашел к нему на следующий день, он отдал мне два экземпляра предисловия вместе с содержанием книги и пленку. Фоторепродукции Володя мне передал в черном пакете. Размер карточек 9Ч12 см. Эти два экземпляра предисловия я дома с одной стороны склеил в виде книжки. Один экземпляр впоследствии отдал Зварычевской Мирославе, а кому отдал второй, не помню. Пленку, на которой было сфотографировано предисловие, я оставил, кажется, в квартире моего брата Михаила.

Вопрос. Когда Вы взяли книгу "Панорама найновішої літератури в УРСР" у своего брата Михаила и когда сделали фоторепродукции предисловия к этой книге?

Ответ. Мне трудно вспомнить, когда точно я взял у Михаила эту книгу, но думаю, что это было примерно в апреле – мае 1965 года. Фоторепродукцию предисловия я дал сделать примерно через 2 недели после взятия книги у брата.

Вопрос. Сколько Вы платили фотографу Володе за сделанную им работу?

Ответ. Я помню, что уплатил Володе за сделанные им репродукции, но какую сумму денег, не помню.

Вопрос. При каких обстоятельствах Вы передали один экземпляр фоторепродукции предисловия из книги "Панорама найновішої літератури в УРСР" Зварычевской Мирославе?

Ответ. Помню, что один экземпляр предисловия я показал брату Михаилу, но он отказался его брать. В это время в квартире брата была Зварычевская Мирослава, которая взяла у меня этот экземпляр предисловия и тут же возвратила мне деньги, истраченные мною для уплаты фотографу, но какую сумму денег она мне отдала, я сейчас не помню.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                         Горинь

Допросил: следователь следотдела УКГБ ст. лейтенант                                                                                                       Боечко

(Там само. – Т. 4. – Арк. 198-204)

 

Крім встановлення маршрутів курсування самвидаву, КГБ докладало максимум зусиль, щоб встановити авторство того чи того самвидавного матеріалу. Особлива увага була приділена документам, які мали програмне спрямування. Під час допиту 10 вересня, що тривав з 14-10 до 16-55, слідчий вручив мені з метою ознайомлення три фотографії з текстом, після чого почався допит.

 

Вопрос. Вам предъявляется антисоветский документ, изложенный в тезисной форме под названием "Стан і завдання українського визвольного руху (неповні тези для обговорення)", изъятый у обвиняемого Геля Ивана Андреевича. Покажите, этот документ давал Вам для ознакомления Ваш брат Горынь Михаил?

Ответ. Предъявленный мне документ под названием "Стан і завдання українського визвольного руху (неповні тези для обговорення)" я осмотрел. Весь текст этого документа размещен на трех фотолистках. Я получал такой документ от своего брата Михаила также сфотографированный на фотолистах, но предъявленный мне экземпляр не является тем, который я получил от брата, так как тот экземпляр я сжег после того, как с ним ознакомился Осадчий Михаил.

Вопрос. Где, когда, при каких обстоятельствах и в связи с чем Вы ознакомили Осадчего Михаила с антисоветским документом "Стан і завдання українського визвольного руху"?

Ответ. Осадчего Михаила с этим документом я ознакомил и передал ему его у него на квартире по улице Некрасова, номер дома не помню. В каком месяце это было, не помню, но было это в 1965 году. Дал я Осадчему для ознакомления этот документ, так как хотел узнать, какую даст ему оценку.

Вопрос. Кто является автором документа "Стан і завдання українського визвольного руху"?

Ответ. Кто является автором документа "Стан і завдання українського визвольного руху" я не знаю и мне об этом никто ничего не говорил.

Вопрос. Почему Вы говорили Осадчему Михаилу Гигорьевичу, что над этим документом работали ученые люди?

Ответ. Я Осадчему не мог сказать, кто работал над этим документом, так как я этого сам не знал и мне этого никто не говорил.

Вопрос. Обвиняемый Осадчий Михаил Григорьевич на допросах показал, что Вы ему говорили о том, что над документом "Стан і завдання українського визвольного руху" работали ученые люди. Выдержка из протокола допроса Осадчего Михаила Григорьевича от 8 сентября 1965 года Вам зачитывается. Почему же вы заявляете, что не знаете, кто работал над созданием этого документа?

Ответ. Показания Осадчего Михаила Григорьевича от 8 сентября 1965 года мною прочитаны. Он действительно показывает, что я ему якобы говорил о том, что документ "Стан і завдання українського визвольного руху" был создан учеными людьми. Я еще раз повторяю, что мне не было известно об авторах этого документа, поэтому я не мог ему говорить, что авторами документа являются ученые люди.

 

В этом же протоколе Осадчий Михаил Григорьевич показал, что я говорил ему, что в городе Киеве обсуждался документ "Стан і завдання українського визвольного руху" солидными людьми и что скоро появится новый документ. Такого Осадчему Михаилу Григорьевичу я не говорил, так как не знаю, обсуждался ли в городе Киеве кем-либо этот документ, и о появлении какого-то другого документа я никогда ничего не слышал.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                                    Б. Горинь

Допросил: следователь следотдела УКГБ ст. лейтенант                                                                                                   Боечко

(Там само. – Арк. 205-210)

 

Одне із завдань, яке поставили перед собою кагебісти, полягало в тому, щоб довести організований характер поширення самвидаву в Україні. З цією метою вони намагались зібрати якнайбільше матеріалу про контакти між різними людьми, характер стосунків, обмін літературою. Під час допиту 16 вересня 1965 року, що тривав з 10-30 до 17-15 (з перервою на обід з 13-00 до 14-00), слідчий Боєчко витратив весь той час на те, щоб дізнатись про мої контакти з Ганною Садовською:

 

Вопрос. Знаете ли Вы Садовскую Анну Викторовну и какие у Вас с ней взаимоотношения?

Ответ. Садовскую Анну Викторовну я знаю. С ней познакомился летом 1963 года. Точных обстоятельств моего знакомства с ней я не помню, но припоминаю, что оно состоялось на одной из выставок картин, организованных музеем, на которую Садовская Анна представила имевшуюся у нее картину художника Панкевича "Т. Г. Шевченко". Мои взаимоотношения с Садовской Анной вполне нормальные.

Вопрос. Вы посещали квартиру Садовской Анны Викторовны?

Ответ. Я был на квартире у Садовской Анны Викторовны два раза. Она проживает по ул. Ярослава Галана, номер дома не помню. Первый раз у нее на квартире я был в связи с имевшимися у нее художественными произведениями, с которыми я ознакомился как искусствовед. Был я на квартире Садовской второй раз вместе со своим киевским товарищем Иваном Свитлычным, которого я познакомил с Садовской в надежде на то, что она ему окажет помощь в приобретении букинистической литературы. Кроме того, я у нее был еще по какому-то поводу, но точно не помню по какому именно.

Вопрос. Вы посещали квартиру Садовской Анны Викторовны вместе со своим братом Горынь Михаилом?

Ответ. Насколько я помню, на квартиру Садовской Анны вместе со своим братом Михаилом я не заходил.

Вопрос. Передавали ли Вы Садовской Анне Викторовне какую-либо антисоветскую литературу?

Ответ. Никакой антисоветской литературы я Садовской Анне Викторовне не передавал.

Вопрос. Вы поручали Садовской Анне Викторовне делать репродукции из каких-либо документов или книг националистического характера?

Ответ. Нет, я никогда не поручал Садовской Анне делать репродукции антисоветских документов или книг.

Вопрос. А Вашему брату Михаилу Садовская Анна Викторовна делала фоторепродукции антисоветских материалов?

Ответ. Я не знаю, делала ли Садовская Анна Викторовна какие-либо репродукции для брата.

Вопрос. Вам передавал Свитлычный Иван через Садовскую Анну Викторовну какую-либо антисоветскую литературу?

Ответ. Мне Садовская Анна от Свитлычного Ивана никакой литературы не передавала.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                               Б. Горинь

Допросил: следователь следотдела УКГБ ст. лейтенант                                                                                              Боечко

(Там само. – Арк. 216-219)

 

Під час допиту 17 вересня 1965 року, що тривав з 10-50 до 16-40 (з перервою на обід з 13-00 до 14-30) йшлося про надрукований за кордоном збірник документів "Вивід прав України". Боєчко конче хотів дізнатись, як ця книжка закордонного видання потрапила до Львова. До обіду він записав мої відповіді, але не дав підписувати протокол, сказав, що продовжимо розмову після обіду.

 

Коли після дещо довшої, як звичайно, обідньої перерви мене привели до кабінету слідчого, там зібралася відома мені кагебістська рать: начальник оперативного управління УКГБ Львівської області майор Гальський, начальник слідчого відділу УКГБ підполковник Сєргадєєв і старший слідчий УКГБ капітан Клименко. Розмову почав Гальський:

- Прийшли поглянути, Богдане Миколайовичу, як виглядаєте, як почуваєте себе, чи маєте якісь скарги.

- Що ж то за така особлива увага до мене?

- Хотіли поглянути вам в очі, запитати, до якого часу будете нам нагло брехати? – випалив з хижим виразом обличчя Сєргадєєв.

- Ми ознайомились з тими відповідями, які ви дали до обіду на запитання слідчого. Не відповіді, а чуш собача! І далі вдаєте з себе святошу? Не отримував, не передавав, ідеальна радянська людина! За кого ви нас усіх вважаєте? – градом слів вислужувався перед вищим начальством старший слідчий УКГБ капітан Клименко.

 

Далі наперебій сипались залякування і приховані погрози:

- Одяг теплий передали, хочемо допомогти, а це така вдячність! Нас ви не проведете, не таких бачили! Будете себе так вести, здохнете, як собака, у смердючій камері! Ви хоч розумієте, що здоров'я у вас нікудишнє? Тюрма – не курорт, не санаторій, няньчитися тут з вами не будуть!

- Чи хочете щось додати до відповідей на запитання, які вам було задано – запитав не своїм голосом блідий і чомусь переляканий слідчий Боєчко.

- Ні – відповів я, відхиляючи очі від зміїних поглядів чекістів.

- Хай нарікає на себе! – кинув репліку Гальський і трійця залишила кабінет. 

 

  

Боєчко подав мені для прочитання й підпису протокол допиту.

 

ПРОТОКОЛ ДОПРОСА

гор. Львов                                                                                                                                            17 сентября 1965 г.

                                                Допрос начат в 10 час. 50 мин.

                                                Допрос окончен в 16 час. 40 мин.

                                               (с перерывом на обед с 13-00 до 14-30).

 

Вопрос. Вы знакомы с книгой под заглавием "Вивід прав України"?

Ответ. С книгой "Вивід прав України" познакомился у своего брата Михаила примерно в конце 1964-го или в начале 1965 года. Кто передал Михаилу эту книгу и для кого она была передана, – для меня или для Михаила, – я не знаю, так как мне об этом никто не говорил. Эту книгу я впервые увидел на квартире брата и там с ней ознакомился. Книга "Вивід прав України" являла собой сборник статей исторического характера разных времен и разных авторов, а именно Орлика, Грушевского, Франка и других. Издана эта книга где-то за границей каким-то националистическим издательством. Из квартиры Михаила эту книгу я не выносил. Кого знакомил с этой книгой Михаил и кому ее отдал, я не знаю.

Вопрос. Какие книги и документы антисоветского националистического содержания Вы привезли из города Киева в город Львов?

Ответ. Из города Киева во Львов я не привез никаких антисоветских книг или других материалов. Общаясь в Киеве со своими товарищами – Свитлычным, Драчом, Дзюбой и другими, я получал от них новинки современной украинской поэзии, которую привозил во Львов, но антисоветских документов в городе Киеве мне никто не давал и я их во Львов не привозил.

 

Протокол допроса мною прочитан, записан правильно                                                                                             Б. Горинь

Допросил: следователь следотдела УКГБ ст. л-т                                                                                                      Боечко

(Там само. – Арк. 220-222)

 

Коли стало відомо, що арешти відбулись у кількох містах України, окремі громадяни, а серед них – члени Львівської організації спілки письменників, що отримали по пошті з-за кордону статтю "З приводу процесу над Погружальським", вирішили віддати цей документ УКГБ – як раніше це зробив житель Львова Леонід Іпполитович Корзун. Тарас Мигаль у листі, заадресованому Львівському УКГБ, писав:

 

Шановні товариші!

Одержав я з Амстердама листа, який не тільки здивував мене, а й обурив. Я особисто добре поінформований про т. зв. "справу Погружальського" і, звичайно, не націоналістам з Амстердама вияснювати її мені. Саме втручання вважаю недостойним, образливим і негідним. Невже "пани" з Амстердама й ті, які за ними стоять, вважають нас не господарями своєї землі, а пахолками? Це обвинувачення відсилаю "шановним моїм кореспондентам з Амстердама".

 

                                                  З повагою Тарас Мигаль

                                                  Львів, 3 вересня 1965 р."

 

Виконуючий обов'язки начальника Львівського УКГБ, отримавши листа від Мигаля, наклав резолюцію: "Т. Сергадееву В. Д. приобщить к делу". 5.ІХ.65 (Там само. – Т. 18. – Арк. 2).

 

Можливо, що про відісланого в УКГБ листа, що надійшов з Амстердама, Тарас Мигаль розповів Ростиславу Братуню, який через тиждень також написав листа:

 

                                    Начальнику Львівського УКДБ

                                     від письменника

                                     Братуня Ростислава Андрійовича,

                                     Львів-17, вул. Вересаєва, 8, кв 1.

 

Заява

При цьому надсилаю лист, одержаний мною з-за кордону з матеріалом антирадянського змісту.

                                                     Р. Братунь

                                                     Львів, 10 вересня 1965 р.

 

На цій заяві Братуня, як і на листі, що надійшов тижнем раніше від Т. Мигаля, в. о. начальника львівського УКДБ наклав аналогічну резолюцію: "Т. Сергадееву В. Д. Приобщить к делу. 12.ІХ.

 

Порівнюючи зміст листа, написаного Тарасом Мигалем зі змістом заяви Ростислава Братуня, бачимо, крім характерної для тих двох письменників спільних рис, суттєву відмінність. Для Мигаля холуйська поза була другою натурою, тоді як Братунь у цій ситуації не вважав за потрібне широко коментувати отриманий документ.