Рубрики‎ > ‎Хто є хто‎ > ‎

Марія Сорока-Будник (автор: Кахнич Іван)

опубліковано 11 черв. 2013 р., 11:08 Степан Гринчишин
Заслужена артистка України, Лауреат премії імені Станіслава Людкевича в галузі музичного мистецтва, керівник та соліст мистецького колективу тріо бандуристок «Червона калина» національної спілки кобзарів України. Народилася 24 серпня 1952 року.
 

О, Пісне!

Ти як ангел, до мене в ту хвилю ідеш,

Як той ангел, наставник-хранитель,

І, як вітку оливну, так звуки несеш,

Щоб мир ними тихий творити.
 

Б.Лепкий  «До народної пісні».

 

Такими словами Марія Сорока розпочинає свої мистецькі програми. Творчість співачки багатогранна – солістка та керівник тріо бандуристок «Червона калина», режисер мистецьких програм, сценарист, ведуча концертних програм, автор пісень. Пісня для співачки, з веління вищих сил, стала ангелом, яка веде її мистецькою дорогою життя. Хто мав щастя бодай у невеликій мірі торкнутися до її величності. Пісні, той переконливо підтвердить, що людське життя – це пісні правди. Життєвої правди з раннього дитинства Марію навчали батьки. Батько як відзначає в розмові п. Марія, був винятково доброю людиною. Її мати Дудич Ганна (по-сільському Віртова) народилася у селі Горуцько (нині Гірське). Здобувши педагогічну освіту, працювала вчителем. Після війни, на запрошення своїх друзів батьки вирішили оселитися в найкрасивішому куточку подільської землі – в місті Заліщиках. Марія змалечку виколисувалась неймовірною красою цього краю, що яскраво відображено у її пісенній творчості. 

 

 

 

 

 

У розмові п. Марія відзначає, що хоча м. Заліщики далеченько від села Гірського, але батьки завжди дбали, щоби тісними були родинні стосунки.

 

– У Гірському наша сім’я завжди проводила літні  місяці. Ми з нетерпінням чекали  зустрічі з родиною. Це теплі і незабутні спогади. Наші родичі з Гірського часто приїжджали до Заліщик. Можливо, саме той період життя і закарбував у моїй душі відчуття, що глибокі корені мого Роду саме у селі Гірське, де і знайшли вічний спочинок мої мама і батько.

 

Навчаючись у Дрогобичі, Марія щотижня поспішала приїхати в село до бабусі, братів і сестер. Пройшли роки, а спогади дитинства та юності зігрівають душу. У своїх концертних програмах завжди згадує і розповідає глядачам про бабусин перелаз. Колись люди знали, що це оберіг всього обійстя господаря.

 

А ще у розмові з співачкою я дізнався про її кроки і світ музики.

 

– У нашому домі завжди жила Пісня – джерело сили, радості, шляхетних почувань. Першим моїм вчителем співу була мама. Маючи від природи чудовий співучий голос, вона мене і сестру Світлану навчала українських пісень. 

 

 

  

У 50-60-х роках такої кількості артистів, як у наш час, не було, то мама навчала нас декламувати, співати, і ми влаштовували цікаві концерти для відпочиваючих. Нам, дітям це було цікаво і добре вдавалось. Можливо саме тоді батьки помітили мій потяг до співу і віддали мене на навчання по класу бандури в музичну школу, щоби продовжити справу нашого родича – незабутнього Кобзаря України, уродженця села Раделичі Юрія Даниліва. Вже на той час, у 1953 році Ю.Данилів у Львові організував капелу бандуристів «Карпати», яка і сьогодні успішно пропагує кобзарське мистецтво. Неодноразово Юрій Данилів з капелою «Карпати» приїжджав до Заліщиків і, слухаючи мій спів, пророкував: «Ти будеш співачкою». Так все і відбулося.

 

1967-1971рр. – навчання у Дрогобицькому музичному училищі. До речі, символічно склалося так, що музичне училище – це саме той будинок по вулиці Музичній, у якому здобувала педагогічну освіту мати Марії Ганна Дудич.

 

1971-1976рр. – навчання у Львівській державній консерваторії ім. М.В. Лисенка.

 

У 1981 році у Львові Марія Сорока-Будник заснувала тріо бандуристок «Червона калина».

 

11 жовтня 1981 року була відкрита перша сторінка творчого літопису мистецького колективу, який став барвистою сторінкою в українській пісенній культурі. Давня мрія співачки збулася і все подальше плідне творче життя артистка присвятила праці з мистецьким колективом, який добре знаний, шанований в Україні та по далеких зарубіжжях.

 

Марія Сорока-Будник – фанат своєї справи. Вона підтверджує, що без фанатизму митець не відбудеться. Не досягне висот у мистецтві. Всю свою енергію, знання, талант співачка спрямовує на глибинне вивчення історії кожної української пісні і ці знання передає глядачам. Мистецькі програми, створені п. Марією, глядачі називають святом душі.

 

Співачка є автором власних пісень. У 1998 році видала збірку «Мої пісні». На замовлення пісень не пише. Авторка виношує їх у серці довго і терпеливо, а коли пісня зазвучить, шліфує кожен акорд, як діамант. Пісні Марії Сороки – це глибока дума про Україну, незламну вічну живучість рідної землі. Кожна авторська пісня – окрема сторінка життя, диво серця. До написання авторських пісень спонукало захоплення поезією Василя Стуса, Олександра Олеся, Богдана Чепурка, Марії Чумарної. Улюблений поет п. Марії – Богдан Лепкий. ЇЇ пісні – справжні перлини українського пісенного жанру.

 

Концертна діяльність за межами України: Бельгія, Голландія, Велика Британія, Італія, Німеччина, Канада, Польща, Білорусь, Росія.

 

Марією Сорокою створено цілий ряд радіо- і телевізійних передач. Пані Марія вдячна долі, що мала можливість співпрацювати з Героєм України Борисом Возницьким, лауреатом Шевченківської премії, Заслуженим діячем мистецтв України Василем Отковичем, народною артисткою України, лауреатом Шевченківської премії Ніною Байко, Кобзарем Тарасової гори Олексою Чуприною, Заслуженим діячем мистецтв України Олегом Цигиликом, народною артисткою України Ларисою Кадировою, заслуженим артистом України Юрієм Брилинським, народним артистом України Євгеном Федорченком, композитором, лауреатом премії Богдана Лепкого Василем Подуфалим.

 

Важливо, що завдяки п. Марії Сороці багато дітей з села Гірського здобули музичну освіту: Тетяна Білокур, Наталя Кончаківська, Ольга Кахнич, Катерина Джавала, Руслана Цар, Роман Ваньо. Артистка часто запрошує жителів села Гірське на свої концерти до Львова.

 

Будучи відомим митцем, п. Марія Сорока є надзвичайно скромною і доступною людиною, порадником та учителем. Ця жінка – талановита мисткиня, свій багатогранний талант все своє життя спрямовує на розвиток культурно-інтелектуального рівня в суспільстві.

 

Життєва діяльність заслуженої артистки України, нашої землячки – це зразок вірного, відданого служіння своєму народові та державі Україна.