Рубрики‎ > ‎Хто є хто‎ > ‎

Чи варто бути дуже толерантним по відношенню до хама (автор: Колодій Микола)

опубліковано 10 лип. 2012 р., 09:51 Степан Гринчишин

Прийняття «Закону про мови…» вкотре продемонструвало ставлення російських шовіністів «homo sovetikus» до людських цінностей. 

Вони настирливо заявляють, що народились в Україні, однак мовчать, що їх присутність в Україні це наслідок: українсько-російської війни в 1918-1920 роках, масового винищення українців голодом 1932-1933 роках та депортації сотень тисяч селян на терени Сибіру, Крайньої Півночі і т. д.; винищення українського чоловічого населення під час Другої світової війни, винищення українців у Західній Україні впродовж 1939-1953 років, заповнення ними ГУЛАГу та їх виселення на простори «родины широкой» – Сибір, Казахстан, Крайня Північ, Далекий Схід. 

Одночасно відбувалось масове заселення (плановане російським урядом) звільнених помешкань в Україні людьми «homo sovetikus». Їх поселяли як в містах так і в селах. Суттєва різниця, що українців вивозили без їх майна і поселяли у бараки або землянки. «Homo sovetikus» переселяли теж без майна, оскільки в них його і не було, але поселяли в квартири і будинки тих людей, котрі були вивезені або розстріляні. «Homo sovetikus» ставали власниками залишеного майна. «Из белорусской СССР в Одесскую область – 61 эшелон, из западных областей РСФСР в Днепропетровскую – 109 эшелонов, из Горьковской в Одесскую – 35 эшелонов, из центрально-черноземного региона России в Харьковскую область – 80 эшелонов. Из Ивановской в Донецкую – 44 эшелона.» Це ще не повний перелік. У Західній Україні, Волині, Буковині та Закарпаттю до 1939 року росіян практично не було, а сьогодні можна почути «я коренной львовянин, чернивчанин…» і т. д. 

Сьогодні діти і онуки тих, хто вбивав і мордував хочуть:

– знищити українців духовно, позбавивши їх права на розвиток української мови;

– щоб українці забули, хто їх мордував, вивозив у «Сибирь неисходимую»;

– щоб українці залишались поневоленим народом, а вони – хазяєвами на цій землі.

Ці діти і онуки, упродовж існування незалежної України, організовували і керували багаторазовим жорстоким побиттям протестів українців. Хто з «homo sovetikus» зазнав покарання за це в «незалежній» Україні? Чи відбулось хоч раз побиття учасників акцій організованими «homo sovetikus»? 

Зрозуміло чим є обґрунтована надзвичайна толерантність українців до «homo sovetikus». До цього їх змушувала наявність потужної репресивної машини (ЧК, НКВД, МГБ, КГБ, і т.д.), яка проводила «чекистско-войсковые операции». Членство в «Просвіті», наявність вишитої сорочки, використання української мови під час спілкування з «homo sovetikus», наявність власної думки – все це були вагомі підстави, щоб людину, внаслідок «чекистско-войсковой операции», замордовували або засилали у ГУЛАГ. Злочини проти людства не мають терміну давності. Отже – «ЧК, НКВД, КГБ та їх співробітників до суду». 

Боязнь:

– говорити українською мовою;

– одягнути вишиту сорочку;

– стати відкрито на захист своїх інтересів;

– поводитись як господар на прапрадідівській землі;

– висловити правду про брехливі твердження «homo sovetikus»,

все це залишилося у значної частини українців і по сьогодні. Ця боязнь, яка закарбувалася в головах людей, була наслідком «чекистско-войсковых операцій». Позиція «моя хата скраю» була надією, що «червона мітла» не змете людину з світу живих, однак реальність життя була іншою. 

Українець, нарешті, повинен поводитись на своїй землі як господар. Він має зрозуміти, що «homo sovetikus» для свого панування над українцем здатен на будь які дії (поняття совісті для нього не існує). Треба вичавити з себе страх і відновити в собі самолюбство, повагу до самого себе. Необхідно почати з малого, діяти так як діють російськомовні «homo sovetikus» в Україні:

– не купувати і не передплачувати друковані видання, які виходять російською мовою (вони україномовних видань не купують);

– заявляти відкрито протести проти використання російської мови в публічних заходах або їх покидати (вони телячої мови не знають, книжки на непотрібній мові не друкують);

– не слухати FM радіостанцій, які транслюють російськомовну продукцію та використовують російську мову в спілкування з слухачами (українську мову вони використовують з 2400 до 600).