Батька не застав: повісили большевики в районі, а господарство розграбували (автор: Кравець Іван)

опубліковано 16 бер. 2012 р., 05:29 Степан Гринчишин

Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади.

Книга І. Документ №314

Автор: Кравець Іван Павлович, народився 19 березня 1925 р.

в с. Чайковичі Самбірського району Львівської області, українець, греко-католик

Вступив в УПА в листопаді 1943 р. У нашій боївці нараховувалося 57 воїнів. Командиром був «Явір». Згодом боївка зросла до 100 бійців, її називали «кущем». Командиром став «Мур».

Завдання мали різні: брали участь в акціях проти всіх, хто нам заважав у боротьбі за Самостійну Україну, здобували зброю та інші речі, необхідні для УПА. Часто вели бої з польськими групами в селах Тулиголове, Хлопчиці, Ясенів, відібрали в них багато крісів і кулеметів. Вступали у перестрілку з німцями біля аеродрому Калинів. Успішно діяли проти окупантів на початку 1944 р. У травні 1944 р. ми атакували німецьку кавалерійську частину, яка розміщувалась у панському фільварку та школі села Чайковичі. Забрали шість коней, роззброїли вартових, а коли почалася стрілянина, встигли перебратися у ліс за Дністер. Коней передали в стайню села Монастир'я. Пізніше був недовгий відпочинок.

Коли в наш край прийшла Червона Армія, відразу ж почали забирати хлопців на фронт. Комісари погрожували: якщо хтось не піде в армію, то родичів будуть вивозити в Сибір. Деякі хлопці злякалися, пішли, але таких було мало, близько третини, решта залишилась. Наш провід сказав: «Стрільці! Наразі мусимо скриватись, де хто може, а пізніше знову гуртуватись і воювати за нашу Україну!»

Пізньої осені ми вже збирались, хто в боївку, хто в кущ, а декого направляли в сотні. Я довго був в боївці по боротьбі з стрибками, які ходили по селах і вишукували повстанців. Брав участь у багатьох боях у 1944 і на початку 1945 р. 17 квітня 1945 р. мене разом з двома хлопцями зловили енкаведисти з «червоної мітли», які робили масові облави. Один товариш з Комарна, псевдо «Жолудь», а другий з с. Меденичі, псевдо «Береза», мій псевдонім «Дуб».

Я попав у тюрму, а з тюрми в табір. Відбував покарання у Києві до 1946 р. У 1946 р. нас шість в'язнів з Львівської області влаштовували втечу. Але, коли я приїхав до дому, то батька не застав: повісили большевики в районі, а господарство розграбували. Мати з сестрами і братом пішли по чужих селах.