Епідемія крадіжок металу в Україні (автор: Кондрат Василь)

опубліковано 13 лип. 2011 р., 23:26 Степан Гринчишин   [ оновлено 13 лип. 2011 р., 23:31 ]

Окремі відомості з сайту http://www.kriminal.tv

Мерефа. Харківщина.

Злодії викрали обмотку трансформатора з кольорового металу, що привело, зокрема, до збою в графіку руху поїздів.

Автодорога Київ-Луганськ-Ізворіно.

Злодії зняли більше півтори тисячі консолів кріплення придорожніх щитів.

Кременець. Тернопільщина.

На кладовищах орудувала група крадіїв металу. Зрештою викрали огорожу одного з міських кладовищ. Організатор – 22-річний мешканець райцентру.

Полтавщина.

На одному з підприємств області молодики хотіли вкрасти автомобільний двигун для здачі на металобрухт. На чому і попалися в руки міліції.

Донеччина.

Група ‑ два співробітники приватного охоронного підприємства, троє жителів Маріуполя та троє місцевих жителів ‑ організували викрадення металу з поїздів на відтинку Ясинувата - Маріуполь.

Армянськ. Крим.

Злодій вкрав 7 чавунних кришок каналізаційних люків. Здав у Херсонській області.

Суми.

31-річний злодій крав чавунні перила мостів (одне бильце важить 180 кг).

Краcнопільський район. Сумщина.

38- і 40-літний чоловіки вкрали 80-кілограмові металеві церковні ворота.

Прикарпаття.

44-літній чоловік вкрав і здав на металолом металеві шкільні ворота, баскетбольний щит і макет танка, призначений для уроків захисту Вітчизни.

Ужгород.

31-річна жителька вкрала кришку каналізаційного люка.

Львівська область.

Злодії хотіли вкрасти і здати в пункт прийому металобрухту водонапірну башту. Встигли спиляти 3 стійки. Замовлення – з пункту прийому металобрухту.

Кіровоград.

Чоловік 1977 року народження хотів украсти металеві деталі непрацюючого ліфта, але заплутався у линві.

Вам це не нагадує зведення з фронту? Однак це лише окремі випадки, які стали відомими загалу. Сам фронт значно масовіший. Крадуть металеві огорожі могил, таблички з написами на хрестах, металеві огорожі господарств громадян, січкарні, металеву дахівку і т.д. і т.п. Все, що можна здати у пункт прийому металобрухту і одержати за це гроші. А здати можна все.

Отже, крадіж металу – дуже поширене явище в Україні.

Причини виникнення явища – масового крадежу металу

Основними причинами є:

Безробіття та бідність рядових громадян. Особливо це стосується молоді.

Стимулювання цього явища своєрідною організацією процесу здачі металобрухту та його повною безконтрольністю. Реально – це стимулювання не лише бізнес-структурами, а й безвідповідальною поведінкою чиновників – влади.

Пункт перший не потребує додаткових коментарів.

Пункт другий потребує більш детального розгляду.

Всі розуміють, що існує бізнес – збір металобрухту в Україні та, як правило, вивезення його за кордон і продажу там. Люди, які цим бізнесом займаються, безумовно мають гроші для лобіювання потрібних їм рішень як на місцевому, так і загальнодержавному рівнях. Саме тому прийом металобрухту ведеться абсолютно безконтрольно. Ви здаєте метал – жодних питань до вас, жодної фіксації такого здавання.

Уявіть себе працівником пункту прийому металобрухту. До вас привозять нормального вигляду металеві стовпці. Кажуть, що заважають на господарці. Ви приймаєте цей метал і оплачуєте як металобрухт. Без жодного документування. За кілька днів ці ж люди привозять труби, рейки чи частини огорожі могил. Приймаєте. Ще за кілька днів привозять металеву січкарню або ж кришки люків. Вас не обходить походження металу. Ваша справа його прийняти і чим скоріше передати дальше. Там цей метал пресується і зрештою завантажується на поїзди чи пароплави і вивозиться. Найбільше в такому безконтрольному процесі зацікавлені бізнесмени-металоздавачі. Але і прийомщики зацікавлені. Закривання очей на походження металобрухту теж має свою ціну. Така ситуація привела до виникнення злочинної структури, яка включає безпосередніх крадіїв, прийомщиків, бізнесменів. Кожний в цій структурі займається своєю справою. Одні крадуть метал. Інші відмивають крадене. Отже, ви – не просто прийомщик металобрухту. Ви – скупщик краденого і організатор його легалізації. При цьому найбільше ризикують безпосередні крадії металу на місцях. Саме їх час від часу ловлять на крадежі і карають. Ще можуть карати прийомщиків, хоча мені такі випадки невідомі. Ті, що вгорі – всі мають алібі. Вони ж нікого не заставляють красти. А створення умов для злочину напевно важко довести. Та й хто це буде робити?

Способи боротьби з явищем крадежу металу

Найпростішим і найпоширенішим способом є виловлювання і покарання  безпосередніх крадіїв металу. Приклад покарання, звичайно, має відлякуючу дію. Однак цей підхід вимагає залучення значних сил правоохоронних органів та їх некорумпованості. Можна стверджувати, що в Україні він буде неефективний. Це підтверджує практика розвитку металозлодійства.

Способи боротьби повинні бути побудовані так, щоб не руйнувати збір вторсировини в Україні, але надати йому цивілізованості. Звичайно, без ліквідації першопричини явища, а саме – низького рівня життя більшості населення, суттєвих змін тут буде важко добитися. Однак дещо все-таки зробити можна. Перш за все треба зробити підконтрольним процес здачі металобрухту. Необхідна фіксація хто, коли, скільки і якого металу здав. Потрібен елементарний порядок. Ви здаєте метал – отримуєте відповідну квитанцію, корінець якої залишається у прийомщика. Можна зобов’язати прийомщика також вести прошнурований журнал прийомки.

Потрібно зазначити, що такий захід якийсь ефект безумовно дасть. Однак він не поборе самого явища. Для поборення потрібен цілий комплекс заходів, серед яких, окрім вказаного вище піднесення рівня життя населення, дуже важливими є заходи, які впливають на ментальність людей.

Проілюструю це на прикладі боротьби з алкоголізмом. Найбільш відомі нам приклади такої боротьби є силовими – чи то у свій час в США, чи у Фінляндії, чи в СРСР. Вони будувалися на принципі заборони і були неефективними. Чи не єдиним прикладом успішної боротьби з алкоголізмом є приклад Західної України. Ще за Австро-Угорської імперії (розпалася в 1918 році, Львівщина, Станіславівщина, Тернопільщина були в її складі) українські господарі інколи пропивали ґрунти у корчмах. Пияцтво було поширене. Але вже в тридцяті роки минулого століття весілля обходилися за літрою-другою горілки. Пили маленькими келішечками. Люди вміли веселитися без алкоголю.

Як і хто цього домігся? Українці тоді не були державною нацією. За цією успішною боротьбою з п’янством стоять в основному дві організації – Греко-католицька церква і товариство «Просвіта». Виховна робота священників разом з культурницькою роботою просвітян дали такий разючий ефект. В селах організовували читальні, драматичні гуртки, фестивалі. Цією роботою була зайнята велика кількість людей – просвітян та священників. Люди ці були патріотами. Вони були натхненні великою метою ‑ виведення свого народу в світ цивілізації, як рівного серед рівних. Ці слова тоді не були штампом. За ними стояла віра в успіх і дія.

Зараз українці є державною нацією. Таку виховну роботу повинні організовувати представники державної влади за активної участі відповідних громадських організацій. Однак, підкреслюю, організаційна і координаційна робота має бути за державою. Звичайно, щоб виховувати інших, треба самому бути вихованим. Про ментальність української «еліти» можна судити хоча б з репортажів Катерини Осадчої. В народу уже викристалізовані чіткі уявлення про ментальність державної «еліти» і ця тема не потребує обговорення.

Прогноз

Масовий крадіж металу, як правило, допікає фізичним та юридичним особам, не пов’язаним з державною владою. Отже не допікає державним чиновникам. А оскільки українські чиновники дбають в основному про власні інтереси, то вони не здійснять жодних дій на боротьбу з цим явищем. Одночасно дуже старатимуться зберегти незмінним стан речей в області збору вторсировини і бізнесмени цієї галузі. Вміння ділитися з чиновниками дозволить їм зберегти незмінним свій бізнес – торгівлю металобрухтом. Виховані в покорі і страху комуністичним ладом, люди тихенько пошумлять поміж собою (щоб ніхто не дай Бог чогось не подумав!) і на тому все залишиться.