Не в ту кишеню, або штраф за переплачений податок (автор: Ольховський Іван)

опубліковано 11 черв. 2012 р., 04:44 Степан Гринчишин   [ оновлено 14 черв. 2012 р., 10:41 ]

Іван Ольховський, головний редактор газети «Гарт»

До яких тільки фантазій не вдаються наші податківці, аби видерти з нещасних підприємців більшу частину їхнього доходу. За нещодавно оприлюдненими даними Світового банку, наші збирачі данини міцно утримують світову першість за кількістю видів податків (135). Румунія, яка займає друге місце, відстає від нас на 22 податки, а бронзовий призер Ямайка – аж на 63. Але й сплата усіх податків, яка, за підрахунками фахівців, складає 55,5 відсотка доходів, ще не є гарантією того, що можна спати спокійно.

Нещодавно нашу редакцію ошелешила ще одним підступним способом здирництва податкова інспекція Шевченківського району міста Києва. Ні, тут ніхто не придумував ніякого 136-го виду податку. Тут лише змінили номер розрахункового рахунку, на який треба переказувати гроші.

-А в чому ж підступ? – запитаєте ви. - Хіба й раніше не змінювалися розрахункові рахунки, на які сплачувалися податки?  

-Звичайно, змінювалися. Але попередні (старі) закривалися, гроші на них не зараховувалися. А тепер старі рахунки не закриваються. Ось у чому секрет! Ви сплачуєте податок, банк списує з вашого рахунку гроші, ви впевнені, що у вас немає перед податківцями боргу, а вони вам кажуть: у вас недоїмка, ви сплатили не на той рахунок! Ви хапаєтеся за серце, берете платіжні документи, біжите, доводите, що розрахувались повністю, а вам показують, що відтепер у рахунку змінилось кілька цифр. Платіть ще раз, а заодно пеню і штраф 20 відсотків.

- А за що ж платити штраф, коли наші гроші у вас?

- Вони то у нас, але не на тому рахунку.

- То хіба це проблема перекинути їх на той, що треба, рахунок?

- Звичайно, не проблема, - скажуть вам, - пишіть клопотання на імя начальника податкової.

Ви пишете, чекаєте резолюції, біжите у казначейство і переконуєтесь, що ви зіткнулися не з проблемою, а втрапили у справжню халепу.

- Ваших грошей у нас нема, - спокійно пояснює мені начальник відділу організації виконання державного бюджету за доходами Головного управління держказначейства у місті Києві Інна Вікторівна Яроцька.

- Як нема?- ледве стримую своє обурення.

- Вони вже пішли на виплату пенсій.

- А коли ж будуть?- наївно намагаюся зясувати своє питання.

- Цього ніхто не знає. Коли якась фірма (читай – черговий лох – І.О.) перекаже гроші на цей рахунок. Ось перед вами купа таких же, як у вас, клопотань, ще від серпня 2011 року. У нас виникла картотека, і така картина по всій Україні.

Тільки тепер я зрозумів, що нас просто облапошили серед білого дня разом із тисячами інших підприємців. Чи не правда, прекрасний спосіб наповнення державної скарбниці?