«Дєнь побєди» (автор: Хоміщак Дмитро)

опубліковано 10 трав. 2012 р., 00:04 Степан Гринчишин   [ оновлено 10 трав. 2012 р., 00:04 ]

Автор: Дмитро Хоміщак, колишній «ад'ютант» Степана Бандери

Нескорені №5 (225), травень 2012 року

Ми тоді жили в Карпатах у с. Жерниця Нижня, повіту Лісько, біля Чехословацького кордону. Це був один з найвідсталіших районів Польщі, де мешкало близько 95% українського населення.

9 травня 1945р. мій дідо зібрався сіяти овес (пшениця у нас не родила). Він запряг коня і поклав на фіру три мішки вівса для посіву. Після цього пішов у хату снідати. Раптом до хати прибігає невістка і з тривогою говорить, що приїхали два москалі і забирають з фіри овес.

Коли дідо вийшов на подвір'я, то побачив, що один мішок з вівсом вже був на солдатській фірі і солдат вже несе другий мішок. Дідо схопив за другий кінець мішка, вирвав його з рук злодія і повернувся, щоб покласти мішок назад на свою фіру. В цей момент солдат вистрілив йому в спину з автомата. Дідо отримав сім куль. Він ще встиг зайти до хати, ліг на ліжко і помер. Ці два солдати обслуговували телефонну лінію.

На другий день приїхали польські жандарми, бо їм розказав солтис, хто застрелив діда. Та на цьому все і закінчилося. Солдати-красноармійці добре розуміли, як ставиться польська влада до місцевого українського населення, тому і вели себе так нахабно, по-бандитськи.

Пізньої осені 1945р. ці самі солдати заїхали в с. Загочев'я, повіт Лісько, де на вулиці «Під Скалою» було весілля. Їх привітали як гостей. Але коли вони напилися, то той, котрий застрелив діда, сказав, що коли він «побєдітєль», то повинен сидіти біля молодої. Після брудної лайки і скандалу він нахабно заліз за стіл і сів між молодою і молодим. Потім схопив автомат і дав чергу в стелю. Люди боялися, що від пострілів загориться хата, і викликали з с. Жерденьки наших повстанців, які через відкрите вікно пострілом у голову ліквідували п'яного москаля.

Після цього пострілу погасло світло, другий солдат вискочив на подвір'я, скочив у гноївку і накрився соломою. Як його не шукали повстанці – все марно. Вони забрали коня з фірою, автомат і зникли.

Ранком солдат виліз зі свого «укриття», вийшов на дорогу, зупинив військову машину і поїхав у місто. А господар, у якого було весілля, вже готувався до того, що прийдуть за ним енкаведисти і за вбивство солдата всю його сім'ю вивезуть до Сибіру.

Через деякий час приїхали солдати, забрали вбитого, але сім'ю не чіпали. І десь на Схід була відправлена похоронка про те, що смертю хоробрих загинув від рук українських буржуазних націоналістів такий-то герой, але в ній не буде сказано, що це був не герой, а вбивця мирної старої людини.