Чи треба боятись дарів? (автор: Величко Лев)

опубліковано 10 січ. 2012 р., 06:11 Степан Гринчишин   [ оновлено 10 січ. 2012 р., 06:12 ]

Наприкінці минулого року (2011) були оприлюднені результати опитування «Герой року», проведеного порталом львівських новин «Вголос». На ниві «громадська діяльність» отримав найбільше голосів Дмитро Фірташ.

Виникає питання: «За що саме його визнали героєм року?». З Інтернет ресурсів отримуємо відповідь.

Співвласник «РосУкрЕнерго», мільярдер Дмитро Фірташ у числі інших меценатів фінансує будівництво університетського містечка в Українському католицькому університеті у Львові. Про це повідомило радіо "Свобода".

Крім того, з Інтернету отримуємо коментар ректора УКУ Бориса Гудзяка про пожертву Дмитра Фірташа: «…Серед них і мільярдер Дмитро Фірташ, який є співголовою Ради інвесторів при Кабміні й якого називають спонсором Партії регіонів. Дмитро Фірташ фінансує Українську програму в Університеті Кембриджа і є доволі колоритною та цікавою фігурою. …протягом півроку спілкувався з понад тисячею людей, які є університетською спільнотою, а це студенти, викладачі, Церква, широке коло меценатів. Близько 5 відсотків людей дуже твердо вважали, що нам не слід приймати пожертви, але більшість підтримали. Я думаю, що пожертва йде на добру справу і з неї скористає дуже багато українців».

Чи було це пожертвою з боку пана Д. Фірташа? Очевидно, що ні. Можна згадати твердження з Євангелія від Матея: «2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі».

Отже, з боку пана Д. Фірташа це було вдале вкладення грошей з рекламною метою. Дійсно, інформація про його «пожертву» розійшлась доволі широко між громадянами Західної України.

Виправдовування паном Б. Гудзяком, що проти пожертви було всього 5 відсотків не витримує критики. Пан Б. Гудзяк є лідером УКУ і він зобов’язаний диктувати громадськості правила моральної поведінки. Зрештою пан Б. Гудзяк повинен знати, що лідер не йде за громадою, а – веде її.

Твердження пана Б. Гудзяка: «що пожертва йде на добру справу і з неї скористає дуже багато українців» доволі суперечлива. Чому? Як би диявол не вихвалював своє насіння, спокушаючи людину, однак плоди, котрі отримали з диявольського насіння, завжди будуть приносити користь дияволу, а не людині.

Взяття «пожертви» УКУ від пана Д. Фірташа буде для багатьох людей і служителів церкви гарним їх виправдовуванням під час виборчої компанії. Зрештою і раніше служителі церкви брали «пожертви» від кандидатів у депутати, з «підмоченою» репутацією, та використовували своє слово для сприяння обрання кандидата, котрий робив «пожертву». І сьогодні можна назвати осіб, котрі не є моральними авторитетами, однак вони використовують релігійну віру людей та авторитет церкви для особистих інтересів. Майже кожна релігійна теле- або радіопрограма завершується словами: «Програма створена за сприянням пана …».

Напевне необхідно нагадати: «Гроші не пахнуть, але дуже смердять» і сподіватись, що сьогоднішні служителі церкви візьмуть приклад із своїх попередників, які в умовах терору 1946-1990 років, організованого російськими шовіністами, зберегли повагу українського народу до УГКЦ.