Ой, не смішно, ні …

опубліковано 16 груд. 2011 р., 04:37 Степан Гринчишин   [ оновлено 16 груд. 2011 р., 04:39 ]

Поляки кажуть: "пункт відзеня залєжи од пункту сідзеня" (точка зору залежить від посади). Це правило підтвердили і чотири наші президенти.

Леонід Кравчук, коли працював ідеологом компартії, переконував у теледебатах Івана Драча, що тільки комуністи можуть зробити людей щасливими і ніякого Руху чи інших партій не потрібно. Проте на посадах Голови Верховної Ради і Президента України саме він зліквідував українську компартію, розвалив совєцьку імперію, затвердив символи Держави: гімн "Ще не вмерла України…", синьо-жовтий прапор, тризуб.

Леонід Кучма – за часів комсомольської молодості бреньканням на гітарі забавляв партійних босів, був яскраво-червоним директором, забув материнську мову – ну, справжнісінький тобі російськомовний інтернаціоналіст радянського штибу. І хоча президентські вибори він виграв за сприяння Росії, в тому числі і матеріального, ставши Президентом України, працював для блага власного народу: прийняв нову Конституцію з державністю української мови, затвердив закони про вступ до Євросоюзу і НАТО, ніде і нікому не поступався у справах, що стосувалися інтересів України. Щоправда, помінявши "пункт сідзеня" у 2005 році, нагло забув українську мову, знову вхопився за гітару і почав співати "Подмосковные вечера" у "вишуканому товаристві" Івана Табачника.  Отаку "честь имеет" українець з прадавнім козацьким прізвищем Кучма.

Віктор Ющенко – ніколи раніше не був помічений у особливій прихильності до націонал-патріотизму. Але на посаді Президента України його почало боліти те, чим жив і живе рідний народ. Запровадив вивчення істинної, а не комуно-більшовицької, цензурованої Москвою, історії України; відкрив правду про геноцид українського народу у 1932-33 роках; віддав належне Героям української нації.

А ось для Віктора Януковича найголовнішим "пунктом сідзеня" стала, очевидно, перша "відсидка" на зоні. Надалі він живе і діє за її правилами: прислуговувати сильнішим і гнобити слабших, користуватися чужим як своїм власним. Звідси подарунки нашої з вами власності Обамі і Медведєву, ігнорування суспільної думки, побиття парламентської меншості, заяви про НАТО, геноцид.

Отже: Віктор Янукович – виняток, який підтверджує правило.

* * *

Після старанного прочитання президентської "Програми…" у залі палацу "Україна"  залунала велична мелодія гімну "Боже великий, єдиний, нам Україну храни", але "помазаник" Кіріла блискавично майнув за лаштунки. Подумалося – не дивно: старший чоловік, важке дитинство, наїзди радянських каральних органів, обмивання свободи, який міхур це витримає? Та під бурхливі оплески частини присутніх у залі порфіроносець тут же повернувся на сцену і почав з очевидним задоволенням відповідати вдячними оплесками, а потім не втримався і рвонув у центр залу, щоб уже конкретно потиснути руки братві. І все це відбувалося під урочисте виконання Церковного гімну України – мотиву, який змушує українця щонайменше стати струнко та прикласти руку до серця.

Отже: це не брак патріотизму чи виховання, це – неотеси.

16.06.2010

* * *

З настанням ери радіо і телебачення творці ідеї зближення націй і створення нової радянської російськомовної людини почали використовувати черговий спосіб приниження українця – на естраду вийшли Штепсель і Тарапунька. Перший – російськомовний "умный еврей", а другий – україномовний (з рясною приправою русизмів) простакуватий, ледь не придуркуватий, хохол. Під впливом їхніх виступів дехто з молодих слухачів і глядачів волів стати розумним, тобто російськомовним. Таких сьогодні серед українських футболістів – хоч гать гати.

В незалежній Україні на приватних телеканалах в тій чи іншій формі знову широко розквітнула "штепсель-і-тарапуньківщина". Багато кумирів української молоді без особливих труднощів крім російської вивчають мови різних народів світу, проте вперто ігнорують материнську мову. Не для них писав великий Тарас: "… бо хто матір забуває, того Бог карає"…

Нове слово у справі "штепсель-і-тарапуньківщини" сказав і перший Національний канал. Якщо Тарапунька мав певну перевагу над Штепселем у зрості, дотепності, практичному розумі, то сьогоднішні русифікатори дует поміняли на тріо: російськомовний "умный еврей", російськомовний професіонал-футболіст (прізвища "професіоналів", щоправда, якісь не російські – Саленко, Євтушенко, Ващук, Головко, Мунтян) і юний українець, якого два перші зовуть Петя. Це тріо коментує футбольні поєдинки чемпіонату світу, за якими спостерігає багатомільйонна українська аудиторія, особливо молодь. І що телеглядачі чують? Крім домінування російської мови та російськомовних коментарів – грубе обривання Петра на півслові, мовчанка у відповідь на звертання до них Петра, що "Петя вболіває за слабших, бо він сам слабак", щоб Петя замовк, "бо він не в церкві", що вони (о, бідолахи!) змушені слухати українську мову і т.п. Тобто, створюють у слухача враження, що українець Петя – не рівня їм, русскоязычным. А де обіцянки Шустера вивчити українську мову протягом кількох місяців, які він давав, приїхавши на добре оплачувану працю в Україну? Мабуть, заплатили більше, щоб не було прецеденту.

 Отже: якщо політику Національного і далі визначатимуть бенкендорфи, арфуші, савіки, то "продвінута" українська молодь не тільки остаточно відречеться від мови батьків, але навіть почне форсовано вивчати іврит, а там, гляди, й арабську.

18.06.2010

* * *

Недавно у передачі радіо "Ера" брав участь колишній голова Верховної Ради України Олександр Мороз – людина, яка за посадою мала б уособлювати ідеал українця, державотворця, захисника традицій, мови, культури рідного народу. На жаль, це лише наші мрії, адже і його дочка, і його внуки публічно категорично зневажають українську мову, а послуговуються тільки російською – подібно до багатьох громадян нашої держави з комплексом меншовартості.

Але повернімося до радіопередачі. На запитання про подальшу долю соцпартії О. Мороз відповів, що його наступником на посаді голови стане В Цушко.

– А чому не Микола Рудьковський? – поцікавився журналіст, – на що Сан Санич відповів, що хоча Рудьковський знає три мови (іспанську, німецьку та англійську), він не здатний керувати партією, хіба що виконувати окремі завдання.

Для довідки:

Васілій Цушко закінчив восьмирічну школу, технікум механізації і електрифікації сільського господарства, Одеський сільськогосподарський інститут.

Володіє однією – недержавною – мовою.

Микола Рудьковський закінчив середню школу з золотою медаллю, закінчив з червоним дипломом Чернігівський державний педагогічний інститут імені Тараса Шевченка. У 1990 році закінчив школу бізнесу при МГІМО м. Москва. Через рік склав екзамен з мови та став студентом Віденського економічного університету на факультеті «Торговельна наука».

Володіє державною мовою і чотирма іноземними: англійською, іспанською, німецькою, російською.

Отже: для Мороза одномовний русскоязычний важить більше, аніж п'ятимовний українець.

21.07.2010

* * *

Часто держави і політичні сили у своїй діяльності використовують жупел (це слово має такі значення: 1. Кипляча смола, що, за уявленнями християнської релігії, підготовлена для покарання грішників у пеклі, 2. Те, що наводить страх; опудало). Найвідоміший жупел сьогодні – Осама Мухаммед бен Ладен. Щедро штампували жупели Російська царська і більшовицька імперії. Стосовно України це були "мазепинці", "католики", "петлюрівці", "українські буржуазні націоналісти", "самостійники" і т.п.

Особливо більшовики-енкаведисти вправлялися на очорнюванні бандерівського руху і формуванні жупела "бандерівець". Це їм легко вдавалося, поки існувала більшовицька імперія. Адже говорити правду було заборонено, можна було Бандеру і бандерівців тільки лаяти. Коли ж Україна проголосила суверенітет, відкрилися архіви, проявилася правдива історія, повернулася в Україну і розповіла правду з трибуни Верховної Ради Слава Стецько, комуняцька брехня зів'яла і осипалася як торішнє листя. Телевізійне опитування показало, що Бандера увійшов у трійку найвизначніших українців за всю історію (кажуть, що він набрав найбільше голосів, але Табачник сфальсифікував результати).

Кагебісти передбачали, що незабаром Бандера стане для українців героєм, а не жупелом, тому почали творити нові пострахи – унсовців Вітовича, братчиків Корчинського та інших "крутих націоналістів".

Дуже ефективно скористався цим засобом Кучма, коли йшов на другий президентський термін – зробив жупел із комуніста Симоненка і виграв вибори.

Щось подібне повторюється і тепер – творять жупел із ВО "Свобода": дають широкий доступ до всіх каналів телебачення, широко висвітлюють кожну, навіть найдрібнішу їхню акцію, широко коментують їхні вчинки і заяви націоналістичного спрямування.

Отже: Віктор Янукович на виборах до місцевих органів влади напевно звернеться до своїх виборців: "Якщо не проголосуєте за регіоналів, то будете мати "Свободу".

А чим іще можна обдурити неодноразово одурених братів наших зі Східної України?

21.08.2010

* * *

"Люби ближнього твого,

як себе самого".

Марко, 12.31

Чи можуть ті українці, які соромляться свого походження, відмовляються від рідної материнської мови, відрікаються від свого народу, живуть з чужого розуму, – себто не люблять себе самих як народжених з Божої волі українцями, – любити ближнього свого – того ж русского, єврея чи мусульманина?

Та ні! Такі люди є покручами, ладні зрадити, як зрадили батьків і рідний народ, вчинити підлість, зло задля власної користі. Бо ж сказано святим апостолом Іоанном: "Якщо хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, котрого не бачить"?

11.01.02

* * *

Анекдот до теми:

Ніксон питає Брежнєва, якої той національності:

– Русскій, – відповідає Брежнєв.

Ніксон трохи подумав і зізнався:

– А я – американській.

Сьогодні оці "русскіє" – від московита Путіна і покруча Табачніка до останнього кацапського бомжа і безродної української потолочі – з усією ненавистю їхньої примітивно-рабської душі намагаються принизити Незалежну Україну і всіх українських патріотів. Дурні імпермоскалі забули третій закон Ньютона: "Сила дії дорівнює силі протидії".

11.02.08

* * *

Русскому в высшей степени свойственен возвышенный образ мысли,

но почему же в жизни хватает он так невысоко?

Антон ЧЕХОВ

Бувають люди глухі, бувають німі, бувають сліпі, бувають глухо-німі. А російський шовініст – глухо-сліпий. Він нічого не хоче бачити ані чути, лише бездумно твердить те, чому його навчили імперські ідеологи:

– про свою тисячолітню історію та про три братні народи, хоча (цитую з "МК в Украине", 27.02-04.03. 2008): Александр Минкин "Русская душа":

"…А где была русская душа, когда русских не было? Ведь они не так давно появились. Энциклопедический словарь суров: "Русские сложились в народность в XIV-XV вв., в нацию – ко 2-й половине ХІХ века". И правда – совсем недавно (при Иване Грозном) москвичи не считали новгородцев братьями, резали не задумываясь. Чуть ли не до конца XVIII века иностранцы говорили и писали о московитах";

– про якусь особливу місію Російської Православної Церкви, хоча, якби тисячу років тому священики з українських земель не пішли в угро-фінські ліси-болота і не прилучили місцевий люд до християнства, вони і понині покланялися б своїм поганським божкам. Смішно виглядає сьогодні очільник 100-мільйонної пастви РПЦ, надуваючи щоки перед 2-мільярдним християнським світом, який до того ж на 1000 років старший. 

11.02.11

* * *

Москва і "московскоє врємя"

Ще в ранньому дитинстві я зненавидів оте "московскоє время". Коли маленьким невиспаним хлопчиком ішов по холодній вранішній росі, виганяючи на пасовисько корову, чув як з гучномовця, що ревів на все село, лунало: "Ґаваріт Масква! Масковскоє врємя сємь часов!"

Не дивно, що був невиспаний: адже часова різниця між Саранськом і Львовом становить аж 81 хвилину, тобто мене змушували прокидатися майже на півтора години раніше, аніж це закладено для нашого краю матінкою-природою. Якщо ж врахувати, що я ще й до того ортодоксальна "сова", то вранішнє розбудження було для мене справжньою мукою.

Ви запитаєте, до чого тут Саранськ, якщо говоримо про "московскоє время"? Справа в тому, що, строго кажучи, московського часу не існує. З шкільної лави відомо, що відлік географічної довготи починається від нульового (гринвіцького) меридіана, який проходить через Гринвіцьку обсерваторію в Англії. А години, які відбиває Біг Бен у Лондоні, визначаються як "час по Гринвічу".

Далі щоп'ятнадцять градусів на схід час зростає на одну годину. Наприклад, у Празі, яка розташована на 14°25′ східної довготи, Відні – на 16°11′ сх. д., Стокгольмі – на 17°57′ сх. д. / 59.355347° пн. ш. 17.956847° сх. д., Осло, Варшаві, Римі годинники показують на одну годину більше. Щоб ніхто не ображався, цей часовий пояс назвали Центральний Європейський час.

Ще на годину більше показує годинник у Києві, який вмостився на 30°31′ сх. д. – отже, логічно називати час Київським.

Щодо наступного часового поясу, то для його назви ідеально підходить столиця древньої Мордовії Саранськ – 45°10′ сх. д., тому слід було б назвати Саранський час. Можна було б назвати і Муромський час (42°01′ сх.д.), і Астраханський час (48°сх. д.). і це було б більш справедливо, ніж "московскоє время". Адже Москва як центр московського улусу постала на 37°37′03.48″ східної довготи – якраз посередині між Києвом і Саранськом, тому-то й не існує в природі московського часу.

Можна сказати, що Москва від Саранська відірвалася, а до Києва не прилипла.

Не треба дивуватися, бо москалі уміють, висловлюючись путінським лексиконом, тирити: вкрали назву Русі, сфальшували історію – зреклися свого угро-фінського роду-племені і записали себе слов'янами, "потягнули" до Москви Київську Митрополію, от і час у єдинокровних братів-мордвинів тиранули.