Наші герої: Тимчій Стефан

опубліковано 18 лист. 2011 р., 03:54 Степан Гринчишин

Пропонується читачеві ознайомитися з рапортом Едварда Арендарчика, в перекладі на українську мову

РАПОРТ

Арендарчик Едвард, слідчий попереднього розслідування з міста Стрия

Організація Українських Націоналістів на терені Стрийського повіту з часу викриття таємної друкарні ОУН в Монастирці цього ж повіту, тобто від 17. І. 1934 року не виявляла жодної діяльності з розповсюдження нелегальної літератури, відчуваючи її брак, і вимушена була доставляти літературу з інших теренів, зокрема зі Львова.

На початку квітня поточного року місцевий слідчий відділ отримав конфіденційну інформацію, що нелегальна література для тутешнього повіту повинна надійти обхідним шляхом до Стрия і повинен її привезти член ОУН, який мешкає в Стрию на Ланах. В процесі подальших розвідок і спостережень встановлено, що та література фактично коло 15. IV. 1934 р. була привезена до Стрия і 19. IV. поточного року має бути розподілена на окремі населені пункти в околицях Стрия.

Далі виявлено, що зважаючи на посилену пильність і спостереження за членами ОУН, заангажованими в тій роботі, література в Стрию роздаватись не буде, а 19. IV. поточного року повинні її перенести до приміських сіл як безпечніших і таких, що не перебувають під пильним наглядом функціонерів польської поліції. З цією метою контролюються усі найважливіші шляхи, що ведуть зі Стрия до навколишніх сіл. Під час спостереження за якими був затриманий на Помірках постерунковим Йозефом Паулем, з постерунку польської поліції в Стрию, Стефан Тимчій, син Теодора і Марії Антонів. Він народився 20.І. 1914 р. в Грабівцю стрийському, повіт Стрий, польський громадянин, руської національності, вільний, мешкає в Грабівцю стрийському, повіт Стрий, 4 кл. початкової школи, греко-католицького віросповідання, столяр, безробітний, без маєтку, дотепер не суджений. В часі, коли йшов обхідною дорогою через поля в напрямі села Грабовець стрийський, ніс в мішку на плечах пакет місткістю 7 кг 20 дкг (7 кг 200 грам ) або 2610 штук листівок під назвою «Український Народе», виданих Крайовою Екзекутивою ОУН на Західно-Українських Землях і датованими: Львів, вересень 1933. Листівки розмножені на циклостилі руською мовою на білому папері.

Виходячи з вищесказаного проведено попереднє слідство, в результаті якого встановлено, що затриманий Стефан Тимчій є стриєчним братом Володимира Тимчія, чільного діяча і районного коменданта ОУН, який мешкає в Грабівцю стрийськім і котрим був відправлений для отримання пакета з листівками та принесення його до Грабівця стрийського. Далі з’ясовано, що Стефан Тимчій прибув 19. IV поточного року перед полуднем до Стрия, де зустрівся з невідомою за прізвищем особою, членом ОУН, з котрим пішов на поле поблизу цегельні, розташованої при дорозі до Заплатина, і котрий вручив йому пакет, загорнутий в зелений папір. Тимчій сховав той папір до принесеного з собою мішка, після чого пішов польовими дорогами в напрямі на Помірки до Грабівця стрийського, де був затриманий постерунковим Паулем і допроваджений до місцевого Слідчого Відділу.

Затриманий Стефан Тимчій під час допиту визнав, що ніс в мішку пакунок загорнутий в зелений папір, і пояснював це тим, що отримав його від незнайомого для того, щоб занести до Грабівця стрийського і віддати певному чоловікові, який буде чекати на нього на пасовиську під Грабівцем. Далі сказав, що йому було невідомо, що містить пакунок, а також не міг пояснити, чому йшов польовою дорогою, а не гостинцем.

Такі пояснення Тимчія неправдиві, оскільки він достеменно знав, що несе в мішку і за чим був відправлений до Стрия, так як в іншому разі не йшов би обхідною дорогою через поля, оминаючи місто, де міг би натрапити на функціонерів польської поліції і бути схопленим, а також не брав би з собою мішка.

Хочу зазначити, що члени ОУН у випадку їх затримання при розповсюдженні нелегальної літератури свідомо пояснюють це тим, що не знали про те, чим володіють та від кого його отримали, і завжди мали комусь незнайомому в конкретно означеному місці віддати, а чинять так тому, щоб інших спільників не видати і всю вину беруть на себе.

Зазначу, що згідно з інструкцією ОУН під назвою «Як поводитися в слідстві», знайденою у викритій в січні поточного року таємній друкарні в Монастирці, члени ОУН ухиляються від будь-яких зізнань або пояснюють усе в спосіб, описаний вище, що стосується і затриманого Тимчія, і це доводить, що він є членом ОУН, детально ознайомленим зі змістом вищезгаданої інструкції.

Заборонену літературу, загорнуту в зелений папір кількістю 2580 штук прикладаю як речовий доказ, а 30 штук затримано для службових цілей.

В пакеті між листівками знайдено 1 листівку з відбитками пальців, яку відправлено до Централі Слідчої Служби у Варшаві для експертизи, про висновки котрої повідомлю пана окружного судового слідчого у визначений час.

Затриманий Тимчій Стефан доставляється при цьому до тамтешньої камери попереднього ув’язнення в зв’язку з тим, що був він дня 19. IV. 1934 р. о годині 16.45 затриманий до подальших розпоряджень.

Стрий, дня 21 квітня 1934.

24 травня 1934 року окружний суд у Стрию засудив Стефана Тимчія до дворічного ув’язнення «за скоєний злочин проти Польської Держави». Звільнений 3 січня 1936 року, Стефан Тимчій не припинив боротьби за незалежність України. Він одним з перших членів Організації пішов в Карпатську Україну і боровся за її незалежність у складі Карпатської Січі. У нерівному бою мадяри полонили його і ще трьох націоналістів-галичан з Конюхова. Після варварських тортур їх зв’язали колючим дротом і передали полякам. У військовій частині під містом Стриєм, яку називали “Перший ПАМ”, поляки продовжили катування доти, доки не замучили Стефана Тимчія і його друзів до смерті. Точна дата загибелі та місце їх поховання невідомі.

Нижче подається текст відозви ОУН, за яку польська влада присудила Стефану Тимчію дворічне увязнення.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДЕ!

По геройськім визвольнім зриві 1917-1921 роках ми опинилися в неволі. Займанці намагаються стерти нас з лиця землі. Найважчий удар виміряли вони в українську молодь. Всюди позаводили польські, московські, румунські й чеські школи. На Західньо-Українських Землях хочуть ляхи переробити українську молодь на поляків, або бодай вирвати з душі молодого українського покоління почуття ворожости до них і свідомість, що лях – це ворог, що з ним треба боротися.

Але ми не дамо вирвати собі молоді! Наші діти мусять виховатися на вірних синів України, на борців-героїв, а не на покірних рабів і яничар. Отже треба розгорнути рішучу боротьбу за виховання української молоді в українському дусі,– проти польських шкіл, а за українські!

Революційна боротьба проти польських шкіл і учителів і загалом проти польського духа в школах – це тільки частина цілої боротьби українського народу проти польської держави, це тільки один відтинок великого фронту Української Національної Революції! Та це відтинок дуже важний. Бо боротьба проти польського духа в школах – це власне боротьба за виховання української молоді в українському дусі!!! Революційна боротьба за українську школу, це боротьба за українську школу в Українській Державі, за Українську Державу!

Українці! Батьки й Матері! Й Ти, українська молоде! Ставайте до боротьби з ляхами за душу української дитини, за українську школу!

Боротьбу за українську школу мусимо переводити на терені самої школи!!!

В українському селі українська школа!!! Тільки наїзник відібрав нам її, щоби зробити з неї для себе кузню, в якій перетоплював би душі наших дітей ляцькою отруєю і перековував би їх на яничар і рабів.

Це наша школа і ми з неї не сміємо вступитися! Ми мусимо з неї викурити все ляцьке і перемінити її на українську!!! Тому ведіть в мурах школи боротьбу з усім, що ляцьке!

Батьки і Матері!

Хай Ваші діти йдуть до школи і розпочинають там боротьбу за українську школу! Хай зривають зі стін ляцьких богомазів і ляцькі відзнаки, хай чіпляють українські жовто-блакитні прапорці і портрети! Хай видирають з книжок усе, де там про Варшаву і “ойчизну”! Не купуйте польських книжок і про Польщу!

Хай діти виписують на таблиці кличі: “Геть з Польщею! Геть з ляцькою школою! Хай живе Україна! Хай живе Українська школа!”.

Якщо вчитель скаже їм молитися по-польськи, хай моляться по-українськи. Коли загалом говоритиме до них по-польськи, хай заявлять, що тут українська земля і мусить бути українська мова в школах! Хай не відповідають йому!

Якщо вчитель схоче змушувати дітей, батьки хай всі стануть в обороні того, на кого він кинеться!

Під час науки польської мови, історії і т. д. хай не дають діти вчителеві спокійно говорити, хай кричать “геть з ляцькими крулями і Польщею, – ми хочемо вчитися про Україну!”

Коли учитель скаже співати польські пісні, хай діти співають “Не пора…! Ми гайдамаки…!”. Хай говорять тільки по-українськи!!!

Коли вчитель буде викидати поодиноких дітей зі школи, хай діти не вступаються, всі хай стануть в обороні одного!

Коли вчитель Українець (не хрунь), то на годині української мови діти вчаться і відповідають, але наперед виривають з книжок все, що в них про ляхів і заявляють, що про то вчитися не будуть. На годинах польської мови, історії, географії і т.п. заявляють, що ані по … (далі декілька рядків тексту на копії листівки бракує. – авт.) … про Україну і по-українськи. В державних школах, де українська мова навчання, ведіть боротьбу подібно як у тих, де все по-польськи. Бо такі школи, це не українські школи, в них тільки по-українськи вчать того самого, що в ляцьких по-польськи. Тому й у тих школах хай діти поводяться так, як у чисто польських. Хай не дають себе вчити про Польщу і домагаються українського виховання, української історії, вчителя Українця. Діти хай щодня, не зважаючи на заборону вчителя, приходять до школи і продовжують боротьбу!

Хай починає кількох, а навіть один школяр, який скаже вчителеві, що по-польськи вчитися не буде і про Польщу чути не хоче. Він намовить других і боротьба розгориться!

Батьки й Матері!

Ви ведете боротьбу рівночасно з Вашими дітьми!

Повчайте своїх дітей! Ставайте в їх обороні! На громадській і шкільній раді домагайтеся української школи! В день виступу дітей зійдіться з цілого села в однім місці, зробіть віче за українською школою! Проголосіть на ньому бойкот учителя – поляка чи хруня!

Ніхто хай йому нічого не продасть, ніхто хай не поможе в нічому, ніхто хай не впустить в хату. Хто не підчиниться волі громади, того примусити! Проженіть учителя – поляка чи хруня! Як учитель викине дітей зі школи, запровадьте їх туди самі, посадіть у лавки, хай учаться! Як учитель замкне школу – відчиніть її, запровадьте дітей і самі пошукайте собі вчителя Українця, – який вчив би дітей про Україну і по-українськи! Це Ваша школа і зайда не сміє викидати! Геть з ним!

Молоді селяне і робітники!

Хай по всьому селі появляться кличі боротьби за українську школу! Хай на місце ляцької ворони замає на школі український прапор! Хай почує лях-наїзник, що він зайда на нашій землі!

І Ви, українські дівчата! Ви можете зробити в цій боротьбі дуже багато. Беріть поміж себе дітей і навчайте їх, за що мають боротися, заходіть в хати і ширіть кличі боротьби за українську школу!

Україна мала багато славних і завзятих доньок!

Йдіть їх слідами і докладайте своїх рук до боротьби з наїзниками наших земель!

Геть з ляхами, москалями, румунами і чехами!

Геть з ляцькою школою!

Хай живе боротьба за виховання української молоді в українськім дусі!

Хай живе Українська Національна Революція!

Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава!

Львів – Город, вересень 1933 р.

КРАЄВА ЕКЗЕКУТИВА

ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ

НА ЗАХІДНЬО-УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ”

Запитаємо себе: «Чи актуальна ця відозва сьогодні?»