Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Задумаймося над єдністю. (Автор: Грицеляк Юрій)

опубліковано 30 вер. 2015 р., 10:23 Степан Гринчишин   [ оновлено 14 жовт. 2015 р., 00:51 ]

Ми хочемо незалежності нашої держави тому, що не бачимо інших способів для здійснення добрих намірів нашого народу.

 

Для здійснення нашої мрії нам потрібна єдність (лідерів) нашого народу і в першу чергу єдність духовна.

 

Єдності нам бракує в наслідок історичних змін і через постійний негативний тиск на нашу свідомість з боку наших сусідів: Росії, Польщі, Румунії та Угорщини.

 

Добрі наміри нашого народу випливають з його віри. Віра це суть, основа нашого народу. Віра наша християнська – це Любов до Творця і наших ближніх. Про це ми повинні відверто говорити між собою. Бо інакше ми скотимося до віри наших історичних сусідів, тобто до віри мусульманської чи юдейської, або до безбожництва. Це дуже легко зробити, якщо не упираючись йти, туди, куди нас штовхають по сучасному освічені (образовані) «українці» російського походження, єврейського походження (наприклад табачники) і ті що з ними. При цьому використовуються різні способи впливу, як самозвані «єпископи», або дуже активні (влізливі) свідки Єгови.

 

Нам ось так, ніби непомітно, накинули поняття «політичної національності» на відміну від етнічної. Уже понад двадцять років в Україні у паспортах не вказують національності і викинули Національність з свідоцтва про народження.

 

Маємо державу ніби то українську і всі громадяни її автоматично стають «українцями». Але Керівництво держави і вся виконавча влада перебуває в явно неукраїнських руках. То ж дії влади часто суперечать нашим переконанням і нашим потребам. Погляньмо на статтю 15 «Конституції України». У ній сказано: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

 

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена.Держава гарантує свободу політичної діяльності не забороненої Конституцією і законами України». (Кінець цитати.)

 

Ми тішилися, що отримали незалежність. Раділи, що гербом України признано тризуб, горді були з того, що маємо синьо-жовтий прапор, з радістю і пошаною слухали по радіо гімн України «Ще не вмерла» і не запримітили, що нам нав'язали беззубість і безоборонність.

 

Бо конституційна заборона обов'язкової ідеології це не що інше як запланована безідейність. А це на фоні загальної глобалізації, а з нею йде поруч «тендерна рівність», заплановане безробіття, а там і зловживання спиртним, куриво, наркотики і т.і. Що чекає на наших внуків так років за п’ятдесят ?!

 

Діти вже по закінченні навчання у вищих навчальних закладах практично не можуть влаштуватися на роботу. Тож не дивно,що серед студентів все більшим стає число тих хто намагається будь-яким способом покинути Україну. Задумаймося, поки ще не пізно!

 

Постійно йде процес старіння. Йдуть безповоротні втрати цікавих людей. Але ж потрібно й думати про майбутнє.

 

Ми повинні в межах законності гуртувати всі етнічні сили, бо справді нас є понад 78 % населення і живемо на своїй Богом даній землі. Тільки думаємо не по нашому і не для добра української України.