Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

В.В. Путін і жертви. (Автор: Величко Лев)

опубліковано 24 лист. 2014 р., 09:46 Степан Гринчишин   [ оновлено 10 груд. 2014 р., 04:13 ]

Сьогодні в Росії спостерігається мирне співіснування правителів Росії та залежного населення, поведінку якого можна окреслити словом – стадо. На ґрунті не радісних повідомлень про економічне життя в Росії:

- «от января до ноября 2014 года отток капитала из страны превысил отметку в 110 миллиардов долларов»;

- «6 ноября. Вице-премьер России Игорь Шувалов и глава Министерства иностранных дел Сергей Лавров встретились с представителями немецкого бизнеса на закрытой встрече. Обсуждались российско-германские связи в экономике и пути выхода из нынешнего кризиса»;

- «в этом году уехало больше всего народу из страны – 240 тысяч. Главная тема светских разговоров в хороших ресторанах Москвы – это получение либо гражданства, либо вида на жительство, либо чего-то еще в странах Евросоюза»;

- «22 ноября. Стоимость одного доллара 45.79 рубля»;

- стоимость барелля нефти марки «Brent» $80,40.

це не повний перелік сьогоднішніх проблем, однак російське населення думає, що біда обійде їх стороною.

 

Потенційні жертви вважають, якщо вони будуть покірними і не виступатимуть проти правителів, то правителі все «розрулять» і населення далі може попивати водочку. Однак вони забувають вислів «не питай по кому б’є дзвін – він б’є і по тобі». Оця покірність стада дозволяє російським правителям позабавлятись у войнушку. Їх діти не гинуть на «польових навчаннях» у «Ростовській області».

 

18 листопада в околицях населеного пункту Кримське на Луганщині був застрелений військовий. У вбитого була знайдена зброя з патронами російського виробництва до автомата Калашникова, а також записку з особистими даними.

 

 

"Сразу бы застрелили. Кондратенко Дмитрий Викторович. 04.09.1975. Россия, Иркутск, Ярославского, 246 – 97. Осознал – послали на убой как быка. Б(атальон) "Заря", Луганск. Прибыл 12.11.2014." – йдеться у записці.

 

Діти правителів живуть в «Гей Європі» і не бажають повертатись на «Матушку Русь». Достатньо пригадати, що одна з донечок Правителя проживала зі своїм приятелем у Нідерландах, однак після збиття малайзійського Боїнга виїхала звідти – проте до іншої країни ЄС.

 

Оця покірність є анормальною. Наприклад. Відбувається в жовтні мітинг лікарів у Москві за покращення їх добробуту, умов праці та проти скорочення, оскільки планується позбавити роботи майже 7500 працівників та закрити 15 лікарень. Однак вони звертаються до ініціатора їх страждань В.В.П. із слізливими проханням допомогти, забезпечити, осчастливить. Їх гасла на мітингу попередньо відшліфувала московська мерія. Не дай боже хтось посміє не просити, а вимагати.

 

Люди звиклі до приниження не терплять людей вільних, людей котрі не просять, а відстоюють своє законне. Вони заспокоюють себе цитатою, яку поширюють слуги правителів, «зачем быть рабом у негра (Обамы), можно не жрать хамон и пармезан, надо чуть-чуть потерпеть и Россия станет …». Дійсно можна «терпеть». Однак інші їм відповідають під псевдонімами: «Вы не доллары – вы соль со спичками и тушонкой покупайте, а кому повезёт – справки о негодности к строевой службе».

 

Однак В.В.П. починає готувати собі запасний аеродром. Недавно Гіркін-Стрелков заявив, що це він розпочав войну в Донбасі із загоном в 50 бойцов. Зрозуміло, що Гіркін-Стрелков не зміг би що-небудь розпочати, якщо б не було дозволу від правителів. Одночасно В.В.П. заявляє, що він сам не вирішує всі питання і вважає помилковою думку про те, що в Росії все залежить від його персони, тобто В.В.П. хоче відповідальність розкинути і на своє оточення. Проте твердження як простих людей так і політологів є протилежне – все в Росії залежить тільки від одного правителя – В.В.П. і очевидно йому прийдеться відповідати за війну між Україною і Росією, за доведення Росії до руйнації, за поглинання китайцями Сибіру і Далекого Сходу.