Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Відродження нації. (Автор: Шпіцер Василь)

опубліковано 7 жовт. 2014 р., 11:29 Степан Гринчишин   [ оновлено 1 лист. 2014 р., 07:56 ]

Древня українська нація, корені якої сягають семи тисяч років, зазнавала впродовж своєї історії немало спроб її знищення з боку ворожих племен і народів. Особливо це відбувалося в останні століття і особливо зі сторони царської Росії, а найбільшою мірою – часи комуно-більшовицької радянської держави. Московія нищила українські традиції, мову, культуру, масово перевозила українців з рідної землі на східні терени, на новобудови, у концентраційні табори, в Сибір. Влаштовували штучні голодомори-геноциди, найстрашніший з яких мав місце у 1932-33 роках.

 

Мешканці Великої (Східної) України, які були під владою більшовиків-московитів, героїчно захищалися від російського гніту. Про це  можна дізнатися із таких творів як "Холодний Яр" Юрія Горліса-Горського, "Залишенець. Чорний Ворон" Василя Шкляра та інших. Але дика північна орда зробила свою справу, дотла винищила кращих синів українського народу і взялася плекати безнаціональну малоросійську потолоч, якій присвоїла назву радянський народ.

 

Галицькі українці, що у той час проживали в польській державі, як могли, допомагали східним братам. В роки голодомору збирали кошти та продукти і намагалися передати на Східну Україну. Проте тамтешні комуністи заперечували існування голоду і відмовлялися приймати допомогу. Тоді Провід українських націоналістів прийняв рішення здійснити атентат на представника консулату СРСР у Львові, щоб привернути увагу до організованого комуністами голодомору, коли від голоду щоденно помирали тисячі українців. Вирок 21 жовтня 1933 року виконав Микола Лемик. Він застрелив Олексія Майлова, який за сумісництвом був емісаром більшовицьких спецслужб.

 

Після підписання Пакту Молотова-Ріббентропа, що спричинив початок Другої світової війни, Галичина була окупована радянськими військами. Тепер уже тут на повну потужність почала працювати жорстока каральна машина більшовиків під назвою НКВД, арештовуючи і розстрілюючи свідомих українців. За п'ятнадцять років було вбито і вивезено в Сибір сотні тисяч найкращих представників нашого народу, а з решти також заповзялися творити малоросів, манкуртів, зрадників. І хоча були ще справжні герої дисиденти-шістдесятники, до яких належав і племінник Миколи Лемика – славної пам'яті Ярослав Лемик, – здавалося, що нація відмирає і потроху зросійщується.

 

Однак тривалі роки боротьби за незалежність не пройшли надаремно і у 1991 році російська більшовицька імперія розпалася, а Україна стала незалежною. Українські діти вже народжувалися у вільній державі і зростали в умовах свободи справжніми патріотами. Коли ж московський ставленик Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом, українська молодь вийшла на київський Майдан, розпочавши протестні акції, які переросли у Революцію гідності, котру ще називають Єврореволюцією. Це сталося рівно через вісімдесять років після героїчного вчинку Миколи Лемика – його нащадки показали себе справжніми, національно свідомими українцями, які зуміли прогнати злочинну владу і героїчно захистити рідну Україну від нападу путінської Росії. Після їхніх подвигів можемо бути твердо упевненими, що українська нація відродилася.

Львів, жовтень 2014 р.