Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Вибори 2019. Частина 1. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 10 січ. 2018 р., 12:14 Степан Гринчишин   [ оновлено 7 лют. 2018 р., 09:12 ]

 

Готуй сани влітку, а віз – взимку. Ця приказка нагадує, що в політичному житті України у 2019 році відбудуться президентські вибори і до них заздалегідь треба готуватися. Чому готуватися? Та вже понад 20 років в Україні на президента вибирали януковичів, тільки різного ґатунку, але їх суть була одна і та ж. За винятком, можливо, одного президента «руки якого не крали». Зрозуміло, що на роль януковича буде багато претендентів із сьогоднішньої правлячої верхівки, які вже понад десяток років перебувають у правителях. Однак, вони за час перебування у правителях нічого якісного не зробили для народу. Тому можна впевнено сказати, що в ролі новообраного януковича кожен з них зробить покращення тільки для себе любого, а народ – потерпить. Можна перефразувати відомий вислів: «як би вони не змінювали свої місця сидіння у правлінні, але результат буде відомий: їм журавель в руці, а народу – синиця в небі».

 

Чи здатне сьогоднішнє правляче об’єднання змінити ситуацію у державі, тобто підвищити рівень життя простого люду? На жаль – ні!

 

Один з керівників економічного життя в Україні з ринковим (базарним) досвідом цього не може здійснити в силу несуттєвої компетенції у цій галузі. На противагу йому можемо згадати керівника держави Чилі – Піночета. Людина, яка мала теж ринковий досвід, однак економічними радниками керівника держави стали випускники Чиказького університету, де панувала економічна Чиказька школа. Завдяки їх науковому підходу до вирішення економічної ситуації у державі, вона через пару років стала успішною державою з високим рівнем матеріального забезпечення простого люду.

 

Сьогоднішні чиновники кабінету міністрів підібрані за партійною приналежністю. Це ми теж проходили, коли усі підправителі в державі були членами однієї партії, незалежно від їх наукового вишколу. Чим закінчив СРСР всім відомо – зникненням з карти світу. Тобто приналежність підправителя до певного угрупування (за сьогоднішнім розумінням партії) не є ознакою його високої професійності в галузі, якою його поставили керувати. Отже, і тут не можна очікувати від підправителів рішень, які принесуть покращення життя Людині.

 

Тому для виконання обов’язків президента необхідно вибирати людину, яка не перебувала і не перебуває тривалий період у правителях, але здатна навести лад у державі. Погляди скеровуються на людей з досвідом роботи в управлінні державою та високим рівнем наукового вишколу. Людей, які не помічені в незаконному збагаченні, тобто людей, які не говорять, що «суха ложка рот дере».

 

Такий початковий список можна окреслити: Володимир Горбулін, Володимир Лановий, Євген Марчук, Володимир Огризко, Віктор Пинзеник, Віктор Чумак, Богдан Яременко. Зрозуміло, що тільки один з них може стати президентом, а інші – ні. Однак, якщо їм дійсно «суха ложка рот не дере», то вони можуть створити єдину потужну команду, яка здатну забезпечити гідне місце Україні серед світових держав.

 

Надсилайте свої думки на електронну адресу - voxvybory@gmail.com