Вибори. Вибори. Вибори. Що вони навіюють?

 

Згадується стара бувальщина. Необхідно було вибрати начальника. Зупинились на двох кандидатах. Пішли до українця. Він працював біля хати.

- Петре, ми хочемо вибрати тебе начальником.

Петро випростався, підійшов до них.

- Знаєте, а чи зможу я успішно справлятися з обов’язками начальника? Зрештою мені потрібно порадитись з дружиною. Давайте я за день-два дам вам відповідь.

 

Пішли до московита. Він сидів на скамєйці біля багатоквартирного будинку. Висловили йому мету приходу.

Пєтя тут же піднявся зі скамейки і мовив:

- Я готов. Только обождите меня минутку, я пойду в квартиру надену штаны и пойдем.

 

Для чого згадалась ця бувальщина.

 

Майже рік тому в суспільстві обговорювалась можливість балотування на посаду президента Вакарчука. Загальна думка «суспільства».

- Та який з нього може бути президент! Він співак.

 

Не згадувалось, що він відмінно закінчив фізичний факультет в ЛДУ, пройшов відповідний вишкіл у вищому навчальному закладі в США. Надзвичайно ерудована, шляхетна людина. Його Батько зробив колосальні позитивні зміни в системі освіти всієї України.

 

Однак Святослав думав, радився, а час проминув.

 

Тепер «суспільство» буде вибирати клоуна.

 

Це дозволяє стверджувати, що комплекс меншовартості міцно сидить в головах українців.