Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Юлія Тимошенко? Проблема глибша. (Автор: Щербак Юрій)

опубліковано 18 лист. 2013 р., 10:38 Степан Гринчишин   [ оновлено 28 лист. 2013 р., 21:54 ]

Газета «День» від 15-16 листопада 2013 року.

 

Ми живемо в час геніального і безсмертного Орвелла. Він показав, як може розвиватися країна, яка сьогодні каже одне слово – « Вперед!», а завтра в тому ж темпі йде назад або направо чи наліво. Це практика безсмертного письменника, який змалював антиутопію. Здавалося, такого не буває, але ці події розгортаються перед нашими очима. Ніхто не змінював своїх позицій у Вашингтоні. Хоча вони зараз майже не впливають на ситуацію у світі. Завдяки абсолютно слабкому керівництву Обами США стали фактично ізоляціоністською країною й перестали вирішувати дуже багато справ. Однак залишаються на тих позиціях, що Україні було б краще, якби вона була в асоціації з країнами ЄС.

 

Щодо Європи – просто абсурдно їх у чомусь звинувачувати. Незважаючи на те, що були часи, коли вони не дотримувалися послідовно однієї позиції, не висловлювали її й не виступали за асоціацію з Україною, зараз вони прийняли певну доктрину, послідовно її дотримуються й більш того – зробили нам дуже багато преференцій. Їхні вимоги не жорсткі. Кожен із нас розуміє, що якщо говорити про вступ до ЄС, Україна не витримує перевірку критеріями. На цьому етапі ми, звісно, не вступаємо до Євросоюзу, але навіть для спільних ринків та політичної асоціації нам потрібно виконати ті критерії, які на сьогодні ще не виконано.

 

М'яч на половині поля Президента Януковича та Партії регіонів. Ніколи й ніхто не повірить у інші твердження. Зрозуміло, що рішення прийнято і воно абсурдне. Боятися одну людину, маючи таки козирі, як євроінтеграція, – це абсурд. Але вони не хочуть випускати Юлію Тимошенко. Проте головна проблема в тому, що зупинилися, зробивши один крок. Але коли треба через щось перестрибнути, зупинятися не можна. Вони ж зупинилися над прірвою. Це може обернутися страшною політичною та геополітичною поразкою України, Президента, Партії регіонів. Я б не хотів бути пророком, але справа не в тому, що вони програють, а в тому, що програє вся Україна.

 

Розмови про те, що 2-3 роки готували документ про спільний ринок і давно можна було зрозуміти, які вигоди та недоліки підписання асоціації – нічого не було зроблено. Мовляв, не встигли переконати промисловців. А чим займалася влада? Якщо зараз промисловці, бізнесмени перелякані перспективою провалу торговельних відносин з Росією, то вона діяла тільки декларативно.

 

Прем'єр-міністр Микола Азаров зараз го­ворить про компенсацію Україні збитків через втрату російських ринків.

 

- Яка компенсація може бути? Ми йдемо у величезний ринок. Я переконаний, що навіть у нашому стані, з нашими стандартами ми можемо там прекрасно існувати, Я знаю про ситуацію, коли близько 10 років тому Україна не знала, чим торгувати зі Сполученими Штатами, а в той час Білорусь прекрасно знала, як і чим торгувати, й завозила дуже багато товарів на американський ринок. Це просто відмовки. Ми повинні розуміти, що ринок величезний, на якому ніжинські огірки чи наша сталь, чи сільськогосподарські продукти – все це може знайти своє місце.

 

Це не означає, звісно, що потрібно одразу валити ринок з Росією. Але потрібно врахувати, що йде грубий шантаж. Росія так само втрачає, якщо веде торгівельну війну з Україною. Це лише здається, що Росія – потужна і процвітаюча країна – нічого такого. Це є політичний шантаж, який треба витримати. Одна проблема – двома роками раніше треба було напрацювати стратегію виходу на європейський ринок.

 

- Чому, на вашу думку, у переліку столиць, які впливають на ухвалення рішення по євроінтеграції не було названо Москву, яка, очевидно, також є певним центром впливу?

 

- Це знову ж таки орвеллівська гра: коли йде війна не оприлюднювати певних політичних моментів. Найбільше, чого я боюся, як і усі спостерігачі цих процесів, що саме та неназвана столиця відіграє фатальну роль.

 

- Враховуючи таку ситуацію, чи буде все м ж підписано Угоду?

- Як скептик, до вересня – початку жовтня я не вірив у можливість її підписання, гадав, що йде певна гра. Потім настав момент, коли навіть я повірив у асоціацію і подумав, ану ж дійсно вони зможуть. Нині я думаю, що їхня мрія – залишити Тимошенко в тюрмі, підписати Угоду про асоціацію, нічого не робити задля запровадження європейських цінностей і стандартів, залишатися в стані напівавторитаризму, в якому сьогодні існує країна, і здобути вигідні преференції у відносинах із Росією. Але це неможливо.

 

Рішення буде жорстке. Але сказати, що саме вони вирішать, я не беруся, Можна припускати, що в останній момент угоду підпишуть. Проте сьогодні з'явилася заява Квасневського, що шанси підписання – 50% на 50%. Це дуже низький показник. Окрім того, він каже, що якщо угоду не буде підписано у Вільнюсі, її можуть підписати через два роки. Але ми знаємо, що таке швидкоплинна історія, і не можемо із впевненістю сказати, де ми, із так званою правлячою партією та її лідером, опинимося у 2015 р. Тож сказати щось напевне я не можу.

 

- Отже, сьогодні і Європа, і Україна опинилися заручниками «питання Тимошенко»?

- Я не думаю, що справа тільки у Тимошенко. Ззовні все виглядає так. Але те, що важка кремлівська артилерія вступила до бою, коли стояли фури в черзі на кордоні, весь час ідуть торгівельні війни – тут ще й економічне питання. Коли почали всередині правлячої партії звучати голоси, що вони не можуть, не готові, буде безробіття і згортання промисловості, і так ситуація важка – це також треба враховувати. Питання Юлії Тимошенко тримають на видноті, на авансцені, й усі звертають увагу тільки на нього. Але, гадаю, проблема глибша. Путін розуміє, що підписання Україною асоціації – це хрест на його третьому президентському терміні. Своїми мріями про відновлення псевдо СРСР або Російської імперії відчують, що попереду – провал. Таким чином, Росія ввімкнула всі важелі й почала ураганну канонаду, хоча вона ще й не дійшла до найвищих регістрів. Зрозуміло, що обговорюють на таємних зустрічах – це мова жорстокого шантажу і погроз.