Рубрики‎ > ‎Політика‎ > ‎

Лес рубят – щепки летят. (Автор: Колодій Микола)

опубліковано 19 трав. 2019 р., 01:55 Степан Гринчишин   [ оновлено 19 трав. 2019 р., 01:56 ]

Фронтовик. Художник Генадій Добров

 

Опять на Москве проводился парад «Победы». Лунали вигуки: «На Берлин», «Мы можем повторить» та їм подібні. Несли портрети Сталіна. Море було георгіївської стрічки та інших військових атрибутів часів, для росіян «Великой Отечественной войны», а для всього світу  «Другої Світової війни». Навіть на трибуні Мавзолею знайшлось місце для декількох ветеранів, а не фронтовиків, війни. Однак, мислячі люди, можуть назвати ці паради «Свята на кістках».

 

Чому?

 

Звернемось до років минулих. Отже, перший парад «Победы» був проведений 24 червня 1945 року. Він дійсно був парадом «Перемоги» оскільки в ньому приймали участь фронтовики та Сталін не заперечував, що «Перемога» була можлива завдяки згуртованим діям всіх народів СРСР (росіян, українців, білорусів, грузинів, татар, вірменів, мордвинів та інших народів, що проживали на території Союзу) та всього світу (англійців, американців, французів, австралійців, поляків, бельгійців та інших народів). Однак парад «Победы» вже наступного року не проводився – Сталін особисто заборонив його проведення. Хоча військові паради в 1946 році проводились 1 травня, 7 жовтня. Чому? Всі жителі СРСР очікували, що «Перемога» принесе покращення добробуту в їх колгоспно-робітничому житті. Однак не так сталось як гадалось. Фронтовики знову повернулись в колгоспно-робітниче рабство. Вони вже мали змогу порівняти свій добробут із добробутом переможених німців. Та трофейні годинники, велосипеди, сервізи, чемодани з набитою мануфактурою стало нагадували, що люди можуть жити значно краще. Тому згуртована маса фронтовиків, які би вийшли на парад, під керівництвом одного з військових генералів, могла б знести Сталіна з Мавзолею.

 

Крім того велика кількість фронтовиків повернулись з війни каліками. Не всі з них могли вписатись в колгоспно-робітниче життя і багато опинились на вулиці. Вони, обвішані медалями та орденами, змушені були просити милостиню. До них, які здобули «Перемогу» для Батьківщини, Тиран віднісся згідно прислів’я «Лес рубят – щепки летят». Вони були «щепками». Їм не було, що втрачати. Згуртувавшись – «батькові народів» було б нелегко.

 

Фронтовик. Художник Генадій Добров

 

Тому у 1949 році відбулась зачистка в Москві, Ленінграді та інших великих містах від калік-фронтовиків, які були жителями вулиці. Доблесні працівники міліції та НКВД звозили калік на вокзали, садили у товарні вагони і везли на простори «Родины», «где так вольно дышит человек». Їх не везли в Крим, Кубань або в околиці Сочі. Вони опинялись там де холод і голод, де не будуть мозолити очей «ветеранам-победителям».

 

Фронтовик. Художник Генадій Добров

 

Так наприклад, одних завезли на острів Валаам у Ладожському озері. Поселили їх в новостворений «Будинок інвалідів», який займав приміщення монастиря. Середня температура повітря влітку є біля 170 тепла, а в інші місяці – холод і сирість. Зрозуміло, що каліки-фронтовики швидкими темпами відходили в кращі світи. На їх місце привозили інших людей, які опинились на дні людського суспільства. Можна твердити, що цим ще поталанило, оскільки інших везли в степи Казахстану, простори Сибіру і там викидували з вагонів. Прирікаючи їх на голодну смерть. А тих фронтовиків, які менш-більш прилаштувалися в житті, Сталін позбавив грошових виплат за військові винагороди.

 

Тому наступний військовий парад «Победы» відбувся лише у 1965 році, а потім – 1985 і 1990 роках. Навіщо проводити паради якщо фронтовики ще живі? Вони ще можуть розказати правду про ту війну: «про одну винтовку на троих», про м’ясника-маршала Жукова, про роль не тільки штрафбатів а штрафних полків, і заградительных отрядов, про американські тушонки, алюміній для літаків, про англійські морські конвої і багато іншого, що не вписується у офіційний міф про «Великую Отечественную».

 

Проте фронтовики все одно збирались, згадували і запивали свої гіркі думки водкой. Були не багатослівні, оскільки за правдиве слово про війну від «компетентных органов» була нагорода – лагеря ГУЛАГу. Кількість фронтовиків з роками зменшувалась, однак різко зростала кількість ветеранів. Щоб косо не поглядали на ветеранів фронтовики, останнім заборонили носити відзнаки про поранення.

 

Фронтовик. Художник Генадій Добров

 

Коли майже всі фронтовики повмирали, проживаючи в колгоспно-робітничому рабстві, почалось їх щорічне вшанування – мертвим вже нічого не потрібно і вони нічого не скажуть.

 

Яким дикунством віє від теперішніх військових парадів до дня «Победы» і маніфестацій «Бессмертный полк». «Можем повторить», «На Берлин», портрети Сталіна і Жукова, матері з діточкам у військовій формі. Годі – схаменіться! Війна – не веселощі. Тільки в «Великой Отечественной войне» десятки мільйонів загиблих, скалічених. Наприклад, осліпло 54000 фронтовиків, стали безногими – 1 121 000 солдатів. Ви хочете це «повторить».

 

Фронтовик. Художник Генадій Добров