«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис,

число 7, 2010-2011. стор. 80.

Відпустили

Чекали хлопці слушного моменту,

Коли впаде прибулий в сплячий стан.

В шинелі мав зашиті документи

І був то держбезпеки капітан.

 

Він документи мав не паперові.

У своїм кабінеті, в місті – туз,

А тут, у схроні, у жорсткій розмові

Повівся, як звичайний боягуз.

 

Засуджував начальства авантюру.

Його примусили до «праці», запевняв.

Він рятував, річ ясна, власну шкуру.

Врахують, думав, щире зізнання.

 

І врахували. Бо нащо карати?

Хоча війна, та зайві жертви – гріх.

Його чекають допити і грати.

І то на довгий термін, від своїх.

 

Назвав і псевда, й прізвища сексотів,

І графіки: коли, і з ким, і де

Мав бути у контактах, у «роботі»,

Як у довіру хлопців увійде.

 

Йому сказали: «Вільна ви людина».

Він якось недовірливо зітхнув,

Напевно, думав: вистрелять у спину.

Коли ж цього не сталось, обернувсь,

 

Вклонився всім присутнім на всі боки,

Приклавши руку до грудей своїх.

Спочатку йшов гостинцем звичним кроком,

А потім вже, на радощах, побіг.