«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис, число 7, 2010-2011. стор. 80.
Не завербували
Чекав на вулиці її сам зав райвно (У освітян мав кличку«Рад старатись») «Я виглядаю Вас уже давно. Було, напевно, важко добиратись? Я розумію, співчуваю вам. Надіюсь, ви лояльні і відкриті. У мене в кабінеті гості там. Про щось із вами хочуть говорити».
Її поперед себе пропустив. Було у кабінеті трохи темно. За нею двері миттю зачинив, Вклонившись перед тим «гостям» доземно.
Стояло крісло у самім куті. Рукою їй вказали там присісти. Були в цивільне вбрані «гості» ті. Відразу ж здогадалась: емгебісти.
Зловісний сон уявився в тім дні. Заговорили «гості» ті не скоро. Сиділа у кутку, як на вогні, Її «свердлили» яструбиним зором.
Вп'ялися в неї четверо очей. Боялася, щоб зі стільця не впасти. І ...усмішка з'явилася в «гостей», Її подивували ті контрасти.
Розмову кожен з них солодку плів, Що влада і гуманна, і правдива. Сказали їй багато теплих слів – Що перспективна, молода, вродлива.
У них є всюди впливи чималі. Це не секрет. Про це їй треба знати. Як забажають, зможе у селі Директоркою школи завтра ж стати.
«В селі своїм в нічний і денний час Ви будьте спостережливі доволі. Ми інформації чекатимем від вас Про те, що діється в окрузі і у школі».
Підсунули на підпис папірець. Вона не погодилась підписати. «Подумайте, – сказали накінець. – Бо втратите. І втратите багато».
Удруге вже на виклик не з'явилася. Хоч знала – їхня помста неминуча. В Сибір забрали маму й дідуся, Коли в підпілля перейшла рішуче. |
Рубрики > Поетична сторінка >