Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.
Мірошник-зв'язківець Тут шумом мерехтить води розгін І піна кружеля, мов біле пір'я, Край берега хвилясту стрічку міря Великим колесом похилий млин.
Старий мірошник дивиться на плин, На берег – ніби на своє подвір'я. Над скелями пишається нагір'я Статечним вічем сосон і ялин.
В сивизні дід – як грунь гори у хмарі. Уже йому примерхли очі карі. Та меле млин – його безцінний твір.
А прийде ніч – у смутному серпанку Хтось з месників, при тихій ватрі зір, Старечу мудрість питиме до ранку.
Березів Нижній. Травень, 1947
Любо, – то наші дівчата Несе дівча на торг до Коломиї В бесагах яблука такі, як мід, Вже гребнем золотим веселий схід Розчісує густі дівочі вії.
Над Пругом гай снує зелені мрії, Тумани росами пішли убрід. Красуня – стежкою за ними вслід, Здолавши страх, плекаючи надії.
Гостинцем – люд. А ондечки стрибок. Уже повз нього йде: за кроком – крок. Невесело цвітуть гуцульські строї.
Дівча метке – залагодить усе. І в час нічний гранати та набої, Неначе скарб, у гори понесе...
Коломия. Явка. 1948
Епілог Карпатські гори вирізьбив сам Час, А Бог одяг у різнотонні шати. Та не було коли красу співати – недремний ворог підступав щораз.
Він завмирав у зворах, наче плаз, – До бою готувалися солдати... Заціплено вслухалися Карпати, Мені ж Шевченків уявлявсь «Кавказ»:
Я бачив москалів і горців битву, Аулів жах, що смертю проквиляв!.. А нині, браття, ставши на молитву,
До Бога пам'ять піднесем пресвітлу Про славних: Довбуша та ІІІаміля – Хай буде пухом їм свята земля!
м. Новоселиця року Божого 1990
|
Рубрики > Поетична сторінка >