Повстанська ліра. Львів. Меморіал. 1992. – 160 стор.

 

Мірошник-зв'язківець

Тут шумом мерехтить води розгін

І піна кружеля, мов біле пір'я,

Край берега хвилясту стрічку міря

Великим колесом похилий млин.

 

Старий мірошник дивиться на плин,

На берег – ніби на своє подвір'я.

Над скелями пишається нагір'я

Статечним вічем сосон і ялин.

 

В сивизні дід – як грунь гори у хмарі.

Уже йому примерхли очі карі.

Та меле млин – його безцінний твір.

 

А прийде ніч – у смутному серпанку

Хтось з месників, при тихій ватрі зір,

Старечу мудрість питиме до ранку.

 

Березів Нижній. Травень, 1947

 

Любо, – то наші дівчата

Несе дівча на торг до Коломиї

В бесагах яблука такі, як мід,

Вже гребнем золотим веселий схід

Розчісує густі дівочі вії.

 

Над Пругом гай снує зелені мрії,

Тумани росами пішли убрід.

Красуня – стежкою за ними вслід,

Здолавши страх, плекаючи надії.

 

Гостинцем – люд. А ондечки стрибок.

Уже повз нього йде: за кроком – крок.

Невесело цвітуть гуцульські строї.

 

Дівча метке – залагодить усе.

І в час нічний гранати та набої,

Неначе скарб, у гори понесе...

 

Коломия. Явка. 1948

 

Епілог

Карпатські гори вирізьбив сам Час,

А Бог одяг у різнотонні шати.

Та не було коли красу співати –

недремний ворог підступав щораз.

 

Він завмирав у зворах, наче плаз, –

До бою готувалися солдати...

Заціплено вслухалися Карпати,

Мені ж Шевченків уявлявсь «Кавказ»:

 

Я бачив москалів і горців битву,

Аулів жах, що смертю проквиляв!..

А нині, браття, ставши на молитву,

 

До Бога пам'ять піднесем пресвітлу

Про славних: Довбуша та ІІІаміля –

Хай буде пухом їм свята земля!

 

м. Новоселиця року Божого 1990