«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
Дай нам серця неприкаяні
Боже, не літості – лютості,
Боже, не ласки, а мсти, дай розірвати нам пута ці, ретязі ці рознести. Дай нам серця неприкаяні, дай стрепіхатий стогнів, дум смолоскипи розмаяні між чужинецьких вогнів. Пориве, пориве, пориве, ревом порвемося в лет. Бач – розсвітається зариво, хай і на смерть, а вперед. Благословенна хай буде та куля туга, що разить плоть, щоб її не марудити в перечеканні століть. Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютості всенаученної нам на всечас відпусти. |
Рубрики > Поетична сторінка >