«Грегіт» – історико-краєзнавчо-туристичний часопис
Була на маму схожа
Успадкувала риси всі від мами: Красу, поставу, розум, співчуття. Як рідна мама, і вона так само Ризикувала вже не раз життям.
В тридцятім році мама постраждала, Її і били, й чобітьми товкли, Коли поляки «пацифікували» Всі села, що свідомими були.
Була вона в «Просвіті» головою. Вела ще окрім цього три гуртки. В читальні вигляд був, мов після бою: Розбиті вікна, порвані книжки.
Із юних літ і доня в маму вдалась. Любили за характер всі її. Підпільної роботи не цуралась, Коли ще вчилась у гімназії.
А потім – у глибокому підпіллі. До всього мала небуденний хист Кмітлива дівчина на псевдо Філя: Друкарка, керівник, пропагандист.
В окрузі тій було їй все відомо, Вела перед до кожного села. ...Це сталося у році сорок сьомім, Коли з трьома повстанцями ішла.
Ішли «шнурком». Не скупчено. Світало. Змінитись ранок мав погідним днем. Як постріли раптово пролунали, Її від друзів «відсікли» вогнем.
Схопити не вдалось її живою. Була ж готова будь-коли на смерть. Як вистріляла вже усі набої, Жбурнула автомат від себе геть.
Звелись у зріст, готові вже хапати. Гидливо глянула у їхній бік. І «випурхнула» з рукава граната. Поклала їх на землю. Не усіх.
Та зблиснув «дамський» пістолет в долоні (Його завжди під серцем берегла). Єдина куля вп'ялася у скроню, Гаряча кров по личку потекла.
Лежать донині у якійсь долині, В яру якомусь на краю узлісь Біленькі кості тої героїні, Котра отут загинула колись. |
Рубрики > Поетична сторінка >