СОН Марку Вовчку
„На панщині пшеницю жала..." На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала. І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі; Та на своїм веселім полі Свою таки пшеницю жнуть, А діточки обід несуть, І усміхнулася небога, Проснулася – нема нічого... На сина глянула, взяла, Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла. [Початок липня 1858, С.-Петербург]
НЕВОЛЬНИК Поема
У колисці […] Такая-то доля тая, Хоч і не шукайте: Кого схоче – сама найде, У колисці найде. […]
НЕВОЛЬНИК Поема
„ Там кайдани по три пуда, Отаманам по чотири..." […] Козака лейстрового, Отамана молодого, Турки-яничари ловили, З гармати гримали, В кайдани кували, В тяжкую неволю завдавали. Ой Спасе наш Межигорський, Чудотворний Спасе, І лютому ворогові Не допусти впасти В турецькую землю, в тяжкую неволю! Там кайдани по три пуда, Отаманам по чотири, І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають, Без сповіді святої умирають, Як собаки, здихають. […]
НЕВОЛЬНИК Поема
Невольник […] Уже на третьому полю Турки-яничари догнали, До стовпа в'язали, Очі виймали, Гарячим залізом випікали, В кайдани кували, В тюрму посадили Та й замуровали. Отак на улиці під тином Ще молодий кобзар стояв І про невольника співав. […] Січовики-запорожці І в Січ завертають, І розказують і плачуть, Як Січ руйнували, Як москалі срібло, злото І свічі забрали У Покрові; як козаки Вночі утікали І на тихому Дунаю Новим кошем стали; […] [5 лютого -28 квітня 1859, С.- Петербург]
МАРІЯ (Поема) Радуйся, Ты бо обновила еси зачатыя студію. Акафіст Пресвятій Богородиці Ікос 10.
Марія […] Ще рік минув. Коло хатини Коза пасеться; а дитина І невеличке козеня У сінях граються. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином: Носив у город шапличок Продать. Йому медяничок, А їй немудрую хустину, Собі ж несе на постоли Ременю доброго. Спочинув Та й каже: – Доню, не журись. Царя вже Ірода не стало. Чогось увечері наївсь, Та так наївся, що й опрігсь, Такеє-то мені сказали. Ходімо, – каже, – у свій гай, У свій маленький тихий рай! Ходім додомоньку, дитино. – Ходім, – сказала та й пішла На Ніл сороченята прати В дорогу синові. […] 11 ноября [1859]. С. Петербург
ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ
Ярославна В Путивлі-граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує, Словами жалю додає. – Полечу, – каже, – зигзицею, Тією чайкою-вдовицею, Та понад Доном полечу, Рукав бобровий омочу В ріці Каялі. І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... [...] 4 іюня [1860]. СПб.
„ТЕЧЕ ВОДА З-ПІД ЯВОРА..."
„ Тече вода з-під явора..." Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло дівча воду брати, Брало, заспівало. Вийшли з хати батько й мати В садок погуляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати? 7 ноября [1860. С.-Петербург]
|