Процес «20-ти»

опубліковано 10 лип. 2016 р., 10:18 Степан Гринчишин   [ оновлено 1 вер. 2016 р., 09:27 ]

Книга «Малолітні політв’язні Тернопільщини», 2015. Вид-во «Джура»

 

Молодіжна підпільна організація «Українська Таємна Визвольна Рада» Чортківського р-ну,1947-1950 рр.

 

У листопаді 1950 р. в Чорткові відбувся закритий судовий процес над двадцятьма молодими патріотами членами підпільної організації «Українська Таємна Визвольна Рада» (УТВР). 22 листопада їм зачитали жорстокий вирок. Але молодь гідно зустріла присуд. З вигуками «Слава Україні» одні з них пішли під смертну кулеметну чергу, інші – у довголітні сибірські концтабори.

 

 Микола Березовський («Хмара») з дружиною Марією («Ліда»). Інта, 1959 р.

 

Молодіжна (УТВР) на Чортківщині виникла 1947 р. за посередництвом збройного підпілля ОУН, яке закликало: «Молоде! Ти мусиш боротися. Зразком Тобі у Твоїй боротьбі хай будуть крутянські учні і студенти, які всі 300 полягли в геройському бою проти більшовицьких наїзників, а не зрадили України. Не вагайся носити при собі зброю, щоб у пригожу хвилину скерувати її у серце окупанта».

 

 

Бачинський Роман

 

Такого змісту листівки знаходили гарячий відгук у серцях молодих, котрі не могли змиритися з більшовицьким ярмом і шукали місця подвигу.

 

Король Максим

 

Ідея створення молодіжного осередку належала повстанцю Василю Павлиніву («Пром», 1923 р. н. с. Ст. Ягільниця), який, через невеликий проміжок часу загинув у бою з емдебістами.

 

Юрків Петро

 

«Прома» заступив Петро Мищук («Троян»), також уродженець Ст. Ягільниці. Після арешту членів організації «Трояну» пощастило утекти з Чортківської в'язниць Але емгебісти напали на його слід і при повторному арешті закатували.

 

Павлинів Йосип

 

1948 року «Українська Таємна Визвольна Рада» зросла і розгалужилась на чотири окремих групи. Три з них діяли у Чорткові і одна в Старій Ягільниці. За завданням Проводу підпільники стежили за діями радянської влади, збирали аналітичні матеріали, розповсюджували листівки, усно пропагували ідеї визвольної боротьби.

 

 Мищук Петро

 

У разі потреби на заклик Проводу ОУН вони готові були поповнити лави підпілля і продовжити опір зі зброєю в руках. В організації існувала строга конспірація. Її структура складалася з системи п'ятірок. Проте емгебісти за допомогою розгалуженої агентурної мережі зуміли викрити УТВР.

 

 

Катинський Михайло

 

Двадцять молодих хлопців опинились у Чортківській тюрмі. Почалися допити, які тривали понад півроку. Слідчі – старший лейтенант МГБ Сабелкін, капітан Яремчук, начальник Чортківського МГБ полковник Козарчук у жорстокості і цинізмі перевершували своїх попередників.

  

Бабій Омелян

 

23 листопада 1950 року військовий трибунал Прикарпатського військового округу у складі голови – підполковника Жиліна, секретаря – капітана Бородавченка зачитали вирок. До розстрілу засудили: Михайла Білоуса («Богун»), Павла Грицишина («Смілий»), Івана Павлиніва («Непорадний»), уродженців с. Ст. Ягільниця.

  

Кавердюк Іван

 

До 25 років виправно-трудових таборів, 5 років позбавлення з конфіскацією майна:

- Михайла Амбіцького, ур. Закерзоння, студента педучилища;

- Романа Бачинського («Степовик»), ур. с. Горішня Вигнанка, учня СШ № 1;

- Богдана Бойчука («Бистрий»), ур. с. Скородинці, учня СШ № 1;

- Миколу Березовського («Хмара»), ур. с. Палашівка, учня СШ № 1;

- Омеляна Бабія, ур. с. Долина, студента педучилища;

- Петра Вітіва, ур. с Долина, студента педучилища;

- Любомира Дорожинського, ур. м. Чортків, учня СШ № 1;

- Василя Демчука, ур. с. Білозірка Лановецького р-ну, студента землевпорядного технікуму;

- Павла Заліпу, ур. с. Черкавщина, студента педучилища;

- Михайла Катинського («Крук»), ур. с. Ст. Ягільниця;

- Михайла Костіва із Закарпаття, студента педучилища;

- Максима Короля, ур. с. Ст. Ягільниця, учня СШ № 1;

- Івана Кавердюка, ур. с. Білозірка Лановецького р-ну, студента землевпорядного технікуму;

- Михайла Михальчишина, ур. с. Оришківці Гусятинського р-ну, студента педучилища;

- Йосипа Павлиніва, ур. с. Черкавщина;

- Миколу Штогрина, ур. с. Звиняч, студента педучилища;

- Петра Юрківа («Чорнота»), ур. с. Ст. Ягільниця, учня СШ № 1.

 

Бойчук Богдан

 

Але сибірські люті морози та концтабори не здолали молодих патріотів, про що свідчать їх лаконічні написи на світлинах, подарованих друзям. Скажімо, Петро Юрків так написав: «Другові Роману на згадку і спомин в час випробувань. Інта, 10.III.1956».

  

Заліпа Павло

  

Любомир Дорожинський: «Дорогому другові юності на спомин із кузні волі і духу. Хай ці риси будуть запорукою нашої справжньої дружби і вірності, і держать Тебе у вірі в нашу майбутню зустріч. Воркута, 22.11.1956 р.»

 

Демчук Василь

 

Михайло Амбіцький із Закерзоння не повернувся з ув'язнення, загинув у концтаборі. Всі інші після повернення додому знаходились під постійним контролем КГБ.

 

Амбіцький Михайло

 

Їм чинились перешкоди на шляху утвердження особистого життя, переслідувались сім'ї, діти.

 

Михальчишин Михайло

 

Нині колишні юні підпільники — активні борці за відродження української державності. З гордо піднесеним чолом пропагують ідеї справжнього єднання і братерства в Україні.

  

Дорожинський Любомир

 

Нестор Мизак. За тебе, свята Україно. – Чернівці: Буковина, 2000. – С. 236-237, 242-245