В
Україні продовжується війна. Споконвічний ворог не припиняє роздражнювати свої
ненажерливі, загарбницькі інстинкти. І нехай не здається нам, що війна далеко
від нас – війна в нас, в Україні і перемога залежить від кожного з нас.
Зупинити ворога – це громадянський, національний обов’язок нас усіх. Серед
безлічі засобів допомоги нашим воїнам є один дуже важливий – це молитва до Бога
за перемогу, за здоров’я наших воїнів. Саме для цього закликає нас іваньківська
страдницька земля.
Вже стало доброю традицією в осінню пору збиратися
на цьому іваньківському клаптику землі, що лежить на межі Сокальського і
Жовківського районів, біля каплиці Матері Божої Покрови України, щоб віддати
шану похованим тут у братській могилі воїнам УПА і спільною молитвою просити у
Всевишнього перемоги у нинішній війні, здоров’я для рідних воїнів.
Зберемося, як і кожного року, з близьких і далеких
околиць у велику багатолюдну громаду і, ставши до Святої літургії, спільною
молитвою перед лицем Господнім виконаємо цю велику доленосну місію для захисту
свого краю.
Тоді, в кінці літа, 28 серпня 1944-го село Іваньки стало символом трагізму
і героїчного протистояння московському загарбнику, воно є і наглядним доказом
для нинішніх поколінь про те, що робила і може зробити з українським народом
московська воєнна машина. Ті страшні картини тодішнього пекельного видовища, що
незагойним болем вкарбувались в мою дитячу пам’ять, спіткали тепер села Луганщини
і Донеччини.
Бо скажіть, чи не таке коїться нині на Луганщині чи Донеччині, але ще з
більшою вибуховою силою. Загарбницька політика московської імперії вишукує все
нищівніші види зброї, для загарбання чужих земель, задовольняючи тим свої дикі
загарбницькі інстинкти.
Але Іваньківська земля є і прикладом того, як треба боротися з ворогом – це
яскрава сторінка героїчної повстанської боротьби. Тут, від початків створення
УПА, завжди, у меншій чи більшій кількості, перебували її відділи, набувши
особливої активності у 1944 році, коли в північній частині Львівщини
організаційно викристалізувалася бойова одиниця – Воєнна округа (ВО) «БУГ» і її
військовий штаб (ВШВО) де шефом штабу став угнівчанин Мирослав Онишкевич, а
командиром округи – Василь Левкович.
І от, саме в цю пору, в кінці серпня, відбувся біля Іваньків один з
найбільших боїв УПА з більшовицькими загарбниками які у кількості 10 000 тисяч
солдат, шукаючи повстанські загони, рушило зі східної
сторони, від Діброви (Салашів) в сторону Іваньків, водночас обстрілюючи ліс з
північної і південної сторін (від Карова і Гійча), з важкої артилерії. На той
час повстанські загони, (у кількості одного куреня), відійшли в глиб лісу, в
сторону «Перехрестя» і ріки Болотні, зайнявши там оборонну позицію. Бій почався
зранку і тривав до ночі. Протягом дня наступ повторювався десять разів і всі десять
було відбито. Архівні джерела стверджують, що у тому бою загинуло близько 500
більшовицьких солдатів. Наші втратили 14 убитих (вони поховані в іваньківській
братській могилі), 4 тяжко і 7 легко ранених.
Вдумаймося: десять тисяч ворога і
наш – один курінь!
Роздумуючи над цією бойовою операцією, над причиною такої надлюдської
стійкості наших повстанців, найперше захоплюєшся їхньою завзятістю,
жертовністю, що безумовно виростали з духу патріотизму, з яким вони і йшли в
УПА, щоб боронити рідний край.
Якось так донедавна складалося в нашому суспільстві, що та минула
повстанська боротьба поволі стиралася з пам’яті нашого народу, відходила на
задній план історії, але з початком нинішньої московської агресії вона ожила,
набрала нової реальності ‑ дух повстанський воскрес і своєю відданістю,
прагненням перемоги увійшов у нинішні покоління.
Нині ім’я ПОВСТАНЕЦЬ все більше і більше викликає в молодих поколінь
гордість за своїх батьків, дідів і прадідів, за їхні героїчні подвиги в ім’я
самостійності України. І нині ім’я Повстанець асоціюється уже з нинішніми,
новітніми героями.
І як не намагається російсько-імперська ідеологія, як і раніше
комуно-московська, а ще раніше царська, всіма засобами, включаючи і московське
православ’я, маніпулюючи наївною свідомістю значної частини українців, стерти
зі їхньої свідомості національну пам’ять: фальсифікувати історію, зневажити
українських національних героїв – нічого вдіяти не може. Прийшов час – перед
нинішніми поколіннями розкрилась велика історична Правда. І знову, як і тоді,
кращі сини і доньки українського народу, наслідуючи бойові традиції Української
Повстанської армії, піднялися на захист Вітчизни, виступивши мирним фронтом
проти диктаторського режиму на історично доленосному «Майдані» і, прямо з
«Майдану», рушили військовим формуванням «АТО» на схід України, у смертоносний
бій з вічним московським загарбником, захищаючи рідну землю.
Вони – сучасні герої – це продовжувачі цього
визвольного процесу, започаткованого в минулому столітті Січовими стрільцями і
армією УПА. І борються вони з тим же ворогом – одвічним московським
загарбником, який уже тисячоліття, ще з князівських часів загарбницьким,
хижацьким оком зазіхає на українську землю, але спроби марні.
Нинішні покоління уже не словесно, а реально, фізично відчувають
смертоносний подих московського загарбника і на цьому фоні ‑ велич, героїзм і
національну вагу подвигів усіх наших сучасних і минулих борців, що ставали на
захист рідного краю.
Вклонімося їм – вони гарант незалежної держави України.
Слава Україні! Героям слава!.
В неділю 11 жовтня 2015 р. о 13, 00 в місцевості Іваньки, біля каплиці
Матері Божої Покрови України відбудеться спільна молитва за Україну, за
перемогу над ворогом і здоров’я наших воїнів.
В програмі:
1. Посвячення новоствореного скульптурного образу
Матері Божої Покрови України.
2. Свята літургія і
панахида за полеглих героїв.
3 Концерт патріотичної
пісні і виступи учасників заходу.
Запрошуються різні творчі колективи, бажаючи взяти участь у спільній
молитві і всі громадяни, кого болить серце за долю України.
Схематична карта, стрілками позначення доріг, що
ведуть до Іваньків
