Лодина – українська земля. Частина V.(Автор: Моцьо Василь)

опубліковано 15 січ. 2014 р., 13:12 Степан Гринчишин   [ оновлено 27 січ. 2014 р., 11:42 ]

Додаток №1

Деякі відомості про село Нанову станом на 1930 рік

Нанова, село, церква дерев'яна, Св. Михаїла, збуд. 1913р.

Парох: о. Лев Калужняцький, р. народж. 1864, рукопол. 1893, канонічне інституований 1921, жонатий.

Патрон: Правительство

В матерній церкві (Нанові)

- число душ 770

У дочірній церкві Стебник

Церква у Стебнику дерев. Св. Апос. Луки

збуд. 1899 р. відд. від Нанови 3 км.

- число душ 250

- дочірна церква Рудавка, Ц. дерев. Св. Михаїла

збудов. 1901 р., відд. від Нанови 5 км.

- число душ 150

Разом по парафії 1170 

Латин. 10. Брацтво в кожнім селі. Школа в Стебнику 1 клясова, мова навч. українська, дітей 45.

До церкви належало: Поля в Нанові 31 га 59 а, огороду 50 а, лук. 3 га. пасов. 16 га.

- в Стебнику 10 га, лук 1 га, ліса 1 га. пасов. 13 га.

- в Рудавці поля 28 га, лук 2 га, ліса 4 га, пасов. 4 га, дров 58 м. куб

Будинки у середньому стані

Дяк: Тома Гавриляк, неекзаменований

Ст. суд Добромиль 23 км., пошт., тел., залізн. Коростенко 8 км.

(Устріцький деканат) 

                                                                                                                                                                                 Додаток № 2

Дислокаційна відомість прикордонних частин і підрозділів Українського округу по стану на 15 жовтня 1945 року (Витяг по Нижньо-Устріцькому районі)

 

Назва частин і підрозділів

Пункти постійної дислокації

Область, район

Потрібно читати, – В.М.

Лінійна застава №8

Воля Мацькова

Устєц-Долін р-н

Дрогобицької обл.

Устріки Долішні або Нижньо-Устріцький р-н, Дрогобицької обл.

 

 

 

Лінійна застава №9

с. Лоданя

-----//-----

с.Лодина

Штаб 13-ої комендатури

Устішіке Дольне

-----//-----

Устріки Долішні

 

Резервна застава №3

 

 

 

-----//-----

-----//-----

-----//-----

Лінійна застава №10

 

 

 

с.Стренжі

-----//-----

с. Стрв'яжик

Лінійна застава

№ 11

 

 

 

Устянова

-----//-----

Устьянова

Лінійна застава №12

Лобозе

-----//-----

Лобізва

Штаб 4-ої комендатури

Шелесніца Ошварова

-----//-----

Телешниця Ошварова

Резервна застава №4

Шелесніца Ошварова

-----//-----

Телешниця Ошварова

Лінійна застава

№ 13

Соліна

-----//-----

Солина

Лінійна застава

№ 14

Ю. з. 13 застави

-----//-----

-----//-----

Лінійна застава

№ 15

Соколе

-----//-----

Соколє

Лінійна застава №16

-----//-----

-----//-----

-----//-----

Штаб 5-ої комендатури

Лютовіска

-----//-----

Лютовиська

 

 

 

Резервна застава №5

-----//-----

-----//-----

-----//-----

 

 

 

Лінійна застава

№ 17

Середне Мале

-----//-----

Середнє Мале

Лінійна застава

№ 18

Санкавец

-----//-----

Санківці

Лінійна застава №19

Хмель

-----//-----

Хміль

Лінійна застава №20

Смольник

-----//-----

Смільник

 

Заст. нач. 4 відділу Опервідділу ГУТЗ майор Бахмешір

 

ДА РФ. Ф. 9478, оп. і, спр. 642, Арк. 5і-56. за Біласом І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953, т. 2, стор. 487.

 

Додаток № 3

Реєстр старшин УПА, провідників ОУН та членів УГВР (витяг по Дрогобиччині) з кн. Петра Содоля «Українська Повстанча Армія, 1943-49»

1. Ідентифікація: псевдонім або два, у дужках правдиве прізвище, ім'я.

2. Функція (становище чи обов'язки: титул, місце чи терен праці, географічна територія (ВО-4), голов. населений пункт).

3. Період: рік, прибл. період функції.

 

Дзвінчук (Белеймович Іван) – кр. ВО-5, Дрогобиччина, 1944-45.

 

Грабенко (Сколоздра Василь) – КВ, Миколаївщина Дрогоб., ВО-2, 1945-48.

 

Зміюка (Вітовський Ярослав) – КВ, Дрогобиччина, 1945-48.

 

Кармелюк – сот. «Вовки», Дрогобиччина, ВО-4, 1944-46.

 

Кобза – чот. сотні «Булава», Самбірщина, Дрогоб., ВО-4, 1947-48.

 

Крук – ПВ «Маківка», Дрогобиччина, 1945-46.

 

Летун – чот. «ім. Хмельницького», Сколівщина, Дрогобиччина, ВО-4, 1947-48.

 

Мітлович Антін – сот. «Жидачівщина», Дрогобиччина, ВО-4, 1945.

 

Могила – чот. сотні «Ударники-5», Дрогобиччина, ВО-4, 1948.

 

Моряк (Різак..?) – сот. «ім. Вітовського», Дрогобич, ВО-4, 1945-46.

 

Нечай (Лаврів Мирослав) – окр. пров. Дрогобиччини, 1945-48.

 

Нечай (Фрижер Михайло) – сот. «Сурма», Дрогобиччина, 1944.

 

Пугач – пов. оргмоб Рудківського повіту, ВО-2, 1944.

 

Підгір'янка – окр. реф. УЧХ Стрийщина, Дрогоб., 1945.

 

Перебийніс (Грицай Дмитро) шеф ГВШ, 1943-45.

 

Пас – чот. сотні «Басейн», «Булава», Дрогобич, ВО-4, 1945-46.

 

Павук – сот. «Булава», Самбірщина, ВО-5, 1944.

 

Орел (Вільшанський Богдан), обл. військ, реф., Дрогобич, 1942-44.

 

Березний – чот. сотні «Басейн», Дрогобиччина, ВО-4, 1948.

 

Біль – сот. «Басейн», Дрогобиччина, ВО-4, 1945.

 

Бойко – чот., Дрогобиччина, ВО-4, 1947-48.

 

Борис (Кузьма Григорій) – окр. пров., Самбірщина, 1944.

 

Борсук – почет. ШТВ, Дрогобиччина, ВО-4,1945-46.

 

Бродич (Лаврів Микола) – сот., Дрогобиччина, 1945-46.

 

Ведмідь – чот. сотні кр. Байди, Дрогобиччина, ВО-5, 1944.

 

Владан – окр. пров. Дрогобиччини, 1948-50.

 

Ворон – чот. сотні «Ударники-3», Дрогобиччина, ВО-4, 1947-48.

 

Галичанка (Ганущак Юлія) – обл. реф. УЧХ. Дрогобиччина, 1944-46.

 

Гарматій–- чот. сотні «Вовки», Дрогобиччина, ВО-4, 1945.

 

Нічка (Корчак..?) – військ, інстр. Самбірщини (Дрогобиччина), ВО-4, 1945.

 

Омелян (Шкітак Антін) – кур. Самбірщина, Дрогобиччина, УНС, 1943.

 

Тараско (Ступка Василь) – сотн. «Басейн», Устріки Долішні, Дрогобиччина, 1947.

 

Шугай – чот. сотні «Вовки», Дрогобиччина, ВО-4, 1945.

 

Шпак (Благий Зиновій) – обл. пров. Дрогобиччини, 1942-44.

 

Чорняк – сотн. «Басейн», Устріки Долішні, Дрогобиччина, ВО-4, 1947-48.

 

Чорний – бунч. Сотні «Басейн», Устріки Долішні, Дрогобиччина, ВО-4, 1947-48.

 

Хрін (Стебельський Степан) – КВ Дрогобиччина, ВО-4, 1947-48.

 

Строюк (Гасин Юрко) – член ШВО-5, Дрогобиччина, 1944-45.

 

Скритий – бунч. сотні У-3, Дрогобиччина, ВО-4, 1947-48.

 

Скиба – сотн.? в районі Устріки Долішні, ВО-4, 2 серпня 1945.

 

Сірий – член ШВО-5, Дрогобиччина, 1947.

 

Сайгор – окр. реф. СБ Дрогобиччини, 1947-48.

 

Рубань – чот. сотні «Басейн», Устріки Долішні, Дрогобиччина, ВО-4, 1948.

 

Ромко – член ШТВ, Дрогобиччина, ВО-4, 1946-48.

 

Список скорочень і пояснень

ВО Воєнна округа УПА (на рівні бойової дивізії).

ВО-1 – терен охоплював Львів та півд.-зах. р-ни обл. прилучено до ВО-2 У 4.

ВО-2 – спочатку півн. та сх. р-ни Льв. обл., півд. Холмщина, Любачівщина; від 1945 - «Буг», терен сягав до Дністра.

ВО-3 – терен галицької частини Тернопільської обл. – «Лисоня».

ВО-4 – спочатку терен Станіславської (Івано-Франк.) обл., від 1945 поширився на Буковину, Закарпаття, Дрогобиччину – «Говерля».

ВО-5 – терен тодішньої Дрогобицької обл., увійшов до ВО-4 в 1945.

ВО-6 – спочатку терен т.зв. Перемиської обл. (Ярослав, Перемишль, Сянок, Лісько) в 1945 ввійшли Холмщина, Любачівщина – «Сян».

ГВШ – Головний військовий штаб УПА.

КВ – командир Тактичного відтинку.

КВШ – Крайовий військовий штаб УПА (на рівні кор­пусу).

УЧХ – Український червоний хрест (у структурі ОУН).

 

Додаток № 4

Деякі відомості про священиків парафії Берегів Долішніх і Лодини

Про найдавніших священиків парафії Берегів Долішніх і Лодини тяжко знайти хоч би скупі відомості: життєпис, світлини та ін. Відомо, що у 1804 році парохом обидвох приходів був о.Василь Пузаковський. Десь із середини 1820-х років парохом стає о. Іван Дністрянський, котрий звів нову церкву у Берегах Долішніх, біля якої і був похований у 1846 році. Після нього у 1846-47 рр. парохією завідував о. Михайло Шеремет. Наступним парохом у 1947-58 рр. був о. Петро Менцінський, що також похований у Берегах, на цвинтарі. Після його смерті у 1858-59 рр. правив його син о. Корнило Менцінський. З 1859 по 1871 рр. парохом був о. Юрій Гладилович, при котрому зведено нову церкву в Лодині. Після нього парафією завідували у 1871-74 рр. о. Лев Козаневич, у 1874-76 рр. – о. Іван Татомир, а з 1876 по 1879 рр. – о. Олекса Маляревич. Із 1879 р. довголітнім парохом був о. Микола Чайковський – похований у Берегах Долішніх (1900 р.). Тільки один рік завідував приходством о. Іван Камінський. З 1901 по 1912 рр. парафію очолював о. Володимир Ольховий. При ньому проведено ремонт церков в обох селах парафії, похований на сільському цвинтарі у Берегах Долішніх. Після його смерті з 1912 по 1914 рр. парафією завідував о. Петро Лучечко. В роках 1914-19 парохом був о. Михайло Зубрицький, похований у Берегах Долішніх біля церкви.

 

Останнім довголітнім греко-католицьким парохом з 1919 по 1951 рр. був о. Володимир Вербенець. Похоронений у с. Тершів Старосамбірського р-ну в 1957 році. Він покинув парафію разом із мешканцями, котрих примусово виселили на південь України (1951 р.). Церкви, що були на цих українських землях понад 500 літ, припинили своє існування.

 

Додаток № 5

Село Береги Долішні – парафія

Від найдавніших часів України-Руси села Береги Долішні і Лодина належали до Перемишльської єпархії. На жаль, неможливо зараз встановити поділ на окремі деканати в найдавніші часи, але у XVII ст. ці села належали до Старосільського деканату Перемишльської єпархії. На початках австрійського панування (кінець XVIII ст.) влада провела регуляцію парафіяльної структури. Береги Долішні отримали статус парафії, до якої було приєднано Лодину з церквою св. арх. Михайла. Парохія була підпорядкована Устріцькому деканатові.  

Перша згадка про церкву села Береги Долішні походить з документів 1532 року. Згадується вона ще у податкових реєстрах 1565 та 1589 років. Ерекційну грамоту парафії надав польський король Сігізмунд ІІІ у 1615 році. У 1691 році, 6 липня, польський король Ян ІІІ Собєський підтвердив права і земельні володіння місцевої церкви.

 

У документі 1733 року згадується існуюча на той час дерев'яна тридільна церква св. арх. Михайла з дзвіницею над бабинцем, недавно підважувана і ремонтована. Ця будівля зведена, ймовірно, у XVI ст., простояла до 1749 року. У цьому році зведено наступну дерев'яну церкву, що існувала до 1844 року, коли стараннями о. Івана Дністрянського і громади споруджено на її місці нову дерев'яну. Будову церкви здійснив майстер-тесля М. Бухай Рцей. Відновлена у 1884 році за о. Миколи Чайковського. У 1909 році за о. Володимира Ольхового добудовано південну захристію. 

Останній ремонт церкви проведено громадським коштом у 1922 році за пароха о. Володимира Вербенця. Зачинена у 1951 році у зв'язку з виселенням села і передачею території Устріцького району Польщі в обмін на територію Забузького району на Сокальщині. З цього часу церква використовувалась поляками як склад будівельних матеріалів і міндобрива.

 

У 1973 році перебрана римо-католицькою церквою і освячена на філійний костьол Матері Божої Вервечковою. У 1973-1978 рр. здійснено ремонт костьолу. В південній захристії збережено напис польською мовою з датою будови церкви, іменами фундатора і теслі. Весь внутрішній вистрій, включно з іконостасом, втрачений.

 

Додаток 6

 
 

 

До написання цього нарису про Лодину

спогадами та ілюстраціями причинилися:

Горб'як Іван Якимович, 1927 р.н., м. Львів

Романів Катерина Євстахіївна, 1930 р.н., м. Львів

Гавриляк (Глинянська) Ганна Іванівна, 1928 р.н. м. Львів

Тиркала Іван Леоновим, 1925 р.н., м. Хирів, Львів, обл.

Тиркала Софія Андріївна, 1932 р.н. м. Рудки, Львів, обл.

Белей Михайло Юркович, 1931 р.н., м. Рудки, Львів, обл.

Кучма (Махник) Ольга Дмитрівна, 1922 р.н., м. Дрогобич

Яцинич Дмитро Степанович, 1925 р.н., м. Дрогобич

Дудурак (Махник) Марія Андріївна, 1922 р.н., м. Борислав, Львів, обл.

Фенцик Михайло Дмитрович, 1930 р.н., с. Зміївка, Бериславського р-ну Херсонської обл.

Куривчак Микола Миколайович, с. Зміївка, Бериславського р-ну Херсонської обл.

Виханський Богдан, вчитель історії, смт. Дубляни, Самбірського р-ну Львівської обл.

Слободян Василь Михайлович, інститут «Укрзахідпроектреставрація», автор книги «Перемиська єпархія».

 

Складаю їм щиру подяку.

 

Дружині Зені дякую за духовну підтримку.

 

Автор висловлює щиру вдячність за поради та оцінку цього нарису докторові економічних наук, професору

Брику Михайлові Васильовичу, м. Львів.